Життєвий і творчий шлях Василя Михайловича Рябого

Так близько і далеко сміх її,

Мов зірочка жива сльози на вії.

І тільки дух прозріння розуміє

Цю музику незримих солов’їв.

У голові думок небесний рій,

В долоні долі світлотіні солі

Підсвічують дієзи і бемолі

Перехідних органових морів.

Сім кольорів гойдаються в пітьмі

У грі рапсодії плачу і сміху

Над прірвою чутливих слухачів.

Але, залізні звуки, помовчіть,

Від солов’їв до снігурів зими.

Ще падати з громами тихо й тихо.

В збірках поета є і філософські вірші:

Блукають ночі дні

В цій невблаганності.

Бездонно суму в ній

І стільки ж радості.

Усе мине, мине

В ріці розкованій

Ми маримо вогнем

Осліплі в полум’ї.

Нестерплий тихий жаль

У колі Дантовім.