Життєвий і творчий шлях Василя Михайловича Рябого

І невідомо вже коли

З тобою ми у рай прийшли.

Лік не веде струмкова радість,

Хто в кого щастя наливав.

І аж вагаються дива

В хмільну повірити реальність.

У цьому вірші Рябий описує природу рідного краю, красу струмка, лісу, трави, дерев... Поет змальовує весну, її велич. Рослин та струмок він зображає, як казкових героїв. Василь Рябий заохочує подумати, що ми відчуваємо бачачи всю цю красу, цей рай. В цьому вірші поет вживає:

І. Лексичні тропи:

а) епітети (лісових чагарниках, солов’їною луною, запахучих ліхтарів, дика яблунька...);

б) метафора (очі не торкали, дух розгорівсь).

ІІ. Синтаксичні тропи:

а) риторичне запитання (“що відчуваєш ти, скажи, як мить розплющує повіки?”);

б) переважають складні речення.

ІІІ. Фонетичні тропи:

а) асонанс (у, о, а);

б) алітерація (с, т, р...).

ІV. Віршована форма:

а) вірш поділений на строфи (4 строфи).

Хризантема

Нема нічого дивного,

Це дуже давня тема:

Чому не замерзає

Самотня хризантема.

Червона, аж кривава,

Неначе давня рана.