Життєвий і творчий шлях Василя Михайловича Рябого

“Писати Василь Рябий почав порівняно недовго, але в творчості своїй він досить інтенсивний – уже назбиралася книжечка віршів. Мабуть, життєві враження вимагають цієї інтенсивності... Його поезії подобається своєю розкутістю, своєрідним поглядом на життєві явища і водночас непретензійністю, творчою дійсністю. Хочеться вірити у гарну його поетичну дорогу”.

Таким було моє переднє слово до поетичного дебюту “Світ на долоні” 1980 року в сьомому числі журналу “Жовтень”, коли початкуючий автор навчався на факультеті журналістики львівського університету.

Мені приємно, що Василь Рябий значно перевершив покладені тоді на нього надії: нині він автор оригінальних поетичних книжок, і кожна з них – щоразу значиміший крок у подоланні, у підкоренні крутих творчих вершин.Він поет по справжньому самобутній – не переспівує ні когось, ні самого себе. Він віртуозно володіє технікою віршування, майстерністю поетичного ремесла – від класичного сонета до розкованого верлібра і цікавих паліндромів. Його поетичній асоціації, образне мислення несподівані, інтригуючи в водночас дуже природні та прозорі. Йому чужі декларування, повчання та заклинання; він сам постійно осмислює буття, трудиться душею і ненав’язливо, делікатно залучає до цього процесу читача.

Роман Кудик,

поет, головний редактор часопису “Дзвін” м. Львів

Магія слова, чаклунська сила поетичних словосплетів у поезії Василя Рябого сповідується одразу і незаперечно, повносило і повнокровно. Це не означає, що автор далекий од “вітрів сучасності” – навпаки, він хоче передати їх буйні повіви і навіть леготи словом образним і самобутнім, а не звичним для вуха барабанним дробом (хай навіть зі зміною плюса на мінус). Бо: “А ти такий щасливий нині, неначе кращий із синів, у безрозмірній домовині од щастя дихать посинів”...

А в самому Василеві, якого знаю зі школи в Коломиї, де навчався, мене завжди дивувало абсолютне невміння полегшувати собі життя. Я шукав причини у його характері – не знайшов, у перших віршах – не знайшов. Не знайшов і в його книгах, але зрозумів, що і шукати не треба. Так буває у поетів, які володіють таїною.

Василь Герасим’юк,

поет, лауреат Національної премії України імені Т.Шевченка.

Ось уже років п’ять – сім Василь Рябий виступає з добірками віршів у періодичній пресі, в колективних збірниках.

Видана минулого року книжка його поезій “Грань” засвідчила, що це не просто дебют молодого автора, не просто проба пера, а перший підсумок обдарованого поета.

Пошук у царині форми у Василя Рябого не відводить його до чисто формальних цілей. Відрадно, що в тематичному плані національні проблеми в нього природно переплітаються з загальнолюдськими (“Листок - пророк не дереві паче, кислотним впившись дощем”).

Не хочу прогнозувати, але, читавши дещо з машинописних віршів В.Рябого, знаю, що підготовлені рукописи нових його збірок для “Радянського письменника” і “Молоді” не пройдуть непоміченими, бо серед оригінальних і голосних поетів – вісім – десятників Василь Рябий має свій власний голос. І дещо припізнілий вихід його на люди свідчить хіба що про похвальну вимогливість до слова, сказаного не всує.

Володимир Лучук,

поет, перекладач, член Спілки письменників України з 1960 року

23 липня 1991 року, м. Львів