Життєвий і творчий шлях Василя Михайловича Рябого

Василь Рябий, який проникає в таємницю буття, дивуючись, нервуючись, сумуючи, вражений побаченим, оскільки переважають у віршах зорові картинки, творить невибагливо, не підігрує читачеві на полегшеність сприйняття, але й не грішить захаращенням твору експериментальними викрутасами. Характерній ключ, притаманний лише цьому авторові. Ним він відчиняє двері у світ гармонії думки й почуття.

Тарас Мельничук,

поет, лауреат Національної премії України імені Т.Шевченка

(“літературна Україна”, 2.07.1992)

У першій книжці віршів “Грань”, яку я мав честь редагувати і завдяки чому не лише познайомився, а й захопився творчістю цього самобутнього поета, Василя Рябого розкриває світ людини й природи як одне ціле, а звідси, з цієї одвічної взаємо проникності, подив, і захоплення, і біль та сум... Його вірші високохудожні, де краса й доброчинство покладені в основу творчого методу, а зміст нинішнього буття дає змогу писати про розбрат, що “незрілі рабські душі їсть”, про швидке сп’яніння від свободи, і про важку дорогу з хрестом на плечах на Голгофу...

Наскрізною темою, що розвивається з книжки в книжку, є думка про природність. Без мудрого розуміння краси не побачити всемогутнього Бога в маленькому листочку найменшої рослини... У природному вигляді, тобто як сотворила природа, ми справжні, істинні, добротворчі і миролюбні. Інакше нас чекає потьмарення і божевілля. У цьому й сутність філософської поезії Василя Рябого, тонкість душевних переживань. Краса кохання в його ліриці має естетичну вищість. Його поезія наслідує природу, а що може бути шановнішим, як не старання відтворити природу через мистецтво духу. А те, що творить мить природи – є розумна душа, і вона не підвладна часові.

Михайло Василенко,

поет, перекладач (“Буковинське віче”, 7.12.1994 р.)

Глибоко зворушений віршем “Вироджується картопля”. Ця поетична новелетка вражає образом, прив’язаним до землі. Такі “портрети з протягу” вчать переживати за світ, рятувати його від руїни, а ще наводять на думу про нерозкриті резерви автора в лірико-філософській прозі.

Роман Федорів,

прозаїк, лауреат Національної премії України, імені Т.Шевченка,

1998, липень, м.Львів.

...Я б віддав перевагу віршеві “Рай і раб. Заквітчаний Едем”. Ні, не те щоб я був глухий до “рябих” віршів, їх треба читати, мабуть, якось інакше, майже відволікаючись від буквального слово значення. віддаючись на стихію авторської екзистенції. Навмання розкриваю сторінку, де цвіте “Мак”, і милуюся ним.

Григорій Сивокінь,літературознавець, критик, доктор філологічних наук, м. Київ.

Перед чернівчанами вже виступало чимало поетів і хороших, і різних. Публіка тут трохи перенасичена літературними подіями. Тому коломийському гостеві треба було відразу опанувати залою, аби не вийшло розмови Демосфена з морем. Зумів. Зумів Василь Рябий змусити шановну публіку слухати себе, бо, без сумніву, крім високого поетичного дару, володіє і непересічним талантом артиста, і тим більше це вдається прикметним, бо поезія Василя Рябого зовсім не є традиційною. Не назвеш її також модерною чи авангардовою в звичайному розумінні цих понять, бо далека поезія Василя Рябого від вербальних декоративних конструкцій чи просто метафоричної графоманії. Це цілком оригінальний і цілком самодостатній поетичний масив.

Василь Котелянко,