Поезія рідного краю: творчість В.Рябого та Я.Руданця

Ярослав Руданець народився 17 червня 1953 року в селі Задубрівці Снятинського району Івано-Франківської області. Закінчив школу в рідному селі (1960-70). Вчився на верстатника в Коломийському ПТУ-10. (1970-71). З 1971 року Ярослав працює на Коломийському деревообробному заводі. Перші свої вірші опублікував у снятниській районній газеті (1969). Публікується в періодиці. Є автором пісенних текстів. Ярослав Руданець – керівник кітстудії “Коломийка”.

[2, с. 46]

Я довго шукала відповідь на питання, яке мене найбільше турбувало. І нарешті в одному з випусків газети “Вільний голос” я знайшла відповідь.

Чому я пишу? Бо часом читаючи якусь збірку, не знаходжу там вірша, якого хотів би знайти. Отак, сідаю і пишу його сам, - розповідав про себе Я.Руданець, коломийський поет.

Це дуже важливо – залишити у вічності свій слід, своє слово, свою думку. Може, тому так щиро звучать слова: ...Своєї головної ролі

Не відкидаю

на відтак.

В тому й сутність людини, що кожна мить має бути творенням – краси, добра, себе самої.

[1, с. 10]

З цього невеличкого уривка інтерв’ю можна знову ж таки переконатися у тому, що автор, як ніхто інший із знайомих мені людей, усвідомлює свій обов’язок перед своїм рідним містом, своєю державою. Я вдячна Богу за те, що з його допомогою я змогла познайомитися і глибше пірнути в світ поезії цього добродушного автора.

Часто, шукаючи необхідну літературу для своєї роботи, я натрапляла на різні інтерв’ю з автором, в яких поет детальніше розповів про деякі випадки і події свого життя.

- Слава до мене прийшла на 45 році життя. Якщо це слова. Не гадав бути піснярем, бо треба мати, мабуть, відповідну освіту, а в мене лише диплом про закінчення профтехучилища в Коломиї. В рідному селі мене вже знали, як автора замітки про мамин труд в колгоспі, яку опублікувала газета “Ленінська правда”. А місті над Прутом на поч.. 70-х записався в літообєднання “Коломийка” при редакції газети “Червоний прапор”

[9, с. 3]

Мушу зауважити, що автор є досить відомим в Коломиї, а його вірш є доступним і легко зрозумілим для кожного. Та, не дивлячись на свою славу і право називатися справжнім поетом свого українського народу, його серце залишається таким же відкритим до кожної людини.

Ярослав Руданець добре розуміє, що є люди, які заздрять і бажають йому зла, а й такі, о вміють тішитися чужими успіхами. До останніх, за моїм дослідженням, відноситься й сам автор. У жодній нашій розмові я не почула ні слова кривди. Ні слова заздрощів. Він щиро і правдиво говорить і описує все, що чує, бачить, думає.

У своїй першій поетичній збірці “Вітер і вічність” автор зізнався де і коли саме у нього зародилася любов до поезії.

“Живу і працюю в Коломиї. А народився й виріс у селі Задубрівці Снятинського району. Тут вперше відкрило свої чари поетичне слово, любов до якого мені прищепила вчителька рідної мови М.В. Коронюк.

Найбільше до серця припали твори покутської трійці. В них черпаю снагу для своєї творчості”, - такі слова написав про себе Ярослав Руданець на початку свого творчого шляху.