Леся Українка – геніальна донька українського народу

Вчитель. Леся змалку була незвичайною дитиною.

Ольга Косач-Кривинюк. У 4 роки вона вже зовсім вправно читала... Найулюбленішими книжками .. були ... міфи стародавніх греків та ще книжка про подорожі різних славних мандрівників... Леся зовсім маленькою, в 6 років, навчилася шити й вишива­ти, а літом з трави робила прехороших зелених «мавок», убираю­чи їх в одежу з листя та пелюсточками квіток.

Вчитель. А ще ця білява дівчинка любила співати й танцюва­ти, була від природи дуже музикальною, швидко освоїла фор­тепіано...

Олена Пчілка. Леся дуже здібна як до науки, так і до мистец­тва. Вона дуже добре грає на фортепіано. І це ж тільки одну зиму бравши уроки музики.

Вчитель. Коли Леся захворіла, то не змогла більше грати. Тоді вона звертається до свого друга у вірші. Леся. (Читає поезію «До мого фортепіано»), Вчитель. Які почуття превалюють у поезії? Доведіть це слова­ми тексту. Які художні засоби поетеса використовує для цього? (Відповіді учнів).

Ольга Косач-Кривинюк. ...Леся була подібна до батька ... вдачею... Вони обоє однаково були лагідні і добрі безмежно, одна­ково обоє бували здатні страшенно скипіти, коли їх дійняти чи­мось особливо для них дошкульним. Обоє були надзвичайно стримані, терплячі та витривалі, з виключною силою волі. Обоє були бездоганно принципові люди...Обоє вони... були однаково делікатні у відносинах з людьми, на­магаючись нікого собою не затруднити... І... ще одна спільна ... ри­са: вони на диво високо цінували людську гідність у всякої людини.

Вчитель. Мати ж не лише сприяла загальній та літературній освіті Лесі, а й була першим критиком її творів, плекала юний та­лант. Не дивно, що в них є твори на спільну тематику.

Леся та Олена Пчілка (читають кожна «свої» поезії «Колис­кова» і «Люлі, люлі»).

Люлі, люлі...

Спи, моя доненько, спи, моя доленько!

Я колишу на руках:

А як заснеш, моя ясная зоренько, —

Сяду в тебе в головах.

Ласка ж та пильная, чула, прихильная

Буде твій сон стерегти,

Мати глядить тебе, квітко похильная, —

Щиро впевняйся їй ти.

І все життя твоє буду, дитя моє,

Серцем тебе пильнувать,

І спочування повік таке самеє Буду тобі уділять.

Як не вграватиме, світлом сіятиме,