Леся Українка – геніальна донька українського народу
I. Повідомлення теми та мети уроку. Мотивація вивчення теми.
II. Актуалізація опорних знань.
1. Вступне слово вчителя.
Ці слова Лесі Українки:
Так! Я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть думи сумні! —
можна вважати девізом всього її життя. Чому?
Домашнім завданням до уроку було самостійно вивчити біографію Лесі Українки, скласти хронологічну таблицю життя і творчості письменниці.
2. Бесіда.
— Що в біографії письменниці вас найбільше вразило і схвилювало? Які твори Лесі Українки вам відомі? Якою постає в них авторка?
3. Підсумки роботи.
III. Вивчення нового матеріалу.
Вчитель. І. Франко оцінив Лесю як «...чи не одинокого мужчину на всю соборну Україну». Що він мав на увазі? (Відповіді учнів). Але ж великий Каменяр відзначав і ніжність, і ліризм, її творів. Так, Леся Українка — філософ, геніальний митець і водночас жінка.
Ніхто не може правдивіше розповісти про неї, ніж родичі, друзі, знайомі... Отож час запросити до слова сучасників поетеси. (Виступи учнів, що виконують ролі сучасників Лесі).
Вчитель. Як людина і як митець Леся була дитям Волині. У Звячелі вона народилась, у Луцьку написала свій перший вірш.
Ольга Косач-Кривинюк. Ми, діти, так органічно зрослися зо всім колодяженсько-поліськоволинським, що уважали себе тоді й потім усе життя не за чернігівців, як батько, не за полтавців, як мати, а за волиняків-поліщуків.
Вчитель. Лесі пощастило з родиною. Мати — відома письменниця Олена Пчілка. Батько — юрист, людина прогресивних поглядів. У сім'ї виховувалось шестеро дітей, яких єднала не тільки велика любов, а й дружба, спільні духовні інтереси. А все починалося з дитячих ігор... Дуже часто це було перевтілення в казкових, літературних та історичних персонажів, організація вистав — з музикою, костюмами, декораціями. Ставили навіть оперу «Коза-дереза». (Інсценізація уривку з вистави).
Лисичке ходить з віником, обмітає навкруги, чепурить свою хату. Лисичка.
Я Лисичка, я сестричка,
Не сиджу без діла: