Загальні риси зовнішньоекономічних зв'язків України
У плані розвитку зовнішньоекономічної діяльності визначаються номенклатура й обсяги основних товарів, які мають змінити товарну структуру експорту та імпорту, головні напрями розвитку зовнішньо-торгового обороту по окремих країнах, обсяг технічного й еко¬номічного сприяння країнам, які розвиваються, характер і обсяги кредитних операцій. Під час розробки планів проводяться розра¬хунки економічної ефективності зовнішньоторговельних операцій, експорту, імпорту та сумарного економічного ефекту відповідно до методики визначення економічної ефективності зовнішньої торгівлі; її ефективність визначається шляхом порівняння витрат на вироб¬ництво з витратами на імпорт.
Поряд з відносними показниками розраховуються абсолютні, які відображають ефективність чи збиток, отримані економікою в ре¬зультаті застосування тієї чи іншої пропозиції щодо розвитку зов¬нішньої торгівлі. При цьому рекомендується враховувати специфіку торгівлі з окремими країнами чи їх групами, умови торгівлі в кре¬дит та ін.
Зовнішньоекономічна діяльність, тобто міжнародний обмін това¬рами й послугами, належить до числа найбільш давніх форм між¬народних відносин. До неї також належать рух капіталу, міжнарод¬на міграція робочої сили, міжнародні валютні відносини. Необхід¬ність і ефективність системи міжнародного обміну очевидна: для кожної країни характерний свій набір природних ресурсів, розміри капіталів і праці, які можуть бути використані для виробництва ВНП. Спеціалізація країни на виробництві товарів, для яких у неї є найкращі умови, дає змогу їй розширити їх випуск, використавши частину з них для продажу, а за виручені гроші закупити товари, яких не вистачає.
ЗАГАЛЬНІ РИСИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ'ЯЗКІВ УКРАЇНИ.
Зовнішні зв'язки держави - це взаємообмін з країнами світу продуктами матеріального виробництва, енергією, послугами, інформацією на основі міжнародного поділу праці, а також співробітництво політичних органів, спрямоване на ефективне розв'язання глобальних проблем людства, розширення особистих контактів громадян.Зовнішні зв'язки мають розгалужену структуру. За змі¬стом, характером, предметами обміну поділяються на полі¬тичні, економічні, наукові, культурні, інформаційні, воєнні, екологічні, релігійні, гуманітарні відносини, особисті сто¬сунки громадян, їх можна групувати і за іншими ознака¬ми (часовою тривалістю: тимчасові та стабільні, довготри¬валі; за територією: з країнами Європи, Азії, Америки то¬що; за рівнем розвитку країн: з розвиненими країнами і країнами, що розвиваються тощо). При цьому кожна група зв'язків має свою ієрархічну багаторівневу структуру. На¬приклад, економічні зв'язки поділяються на зовнішньотор¬говельні, науково-технічні, інвестиційні, кредитно-фінансові, інтуристські тощо.
Різноманітними є функції світових зв'язків України. Вони покликані сприяти органічному її інтегруванню у всесвітні структури з мстою зміцнення миру й безпеки, ефективного розвитку економіки, науки, освіти і культури, формуванню єдиного екологічно чистого простору Землі, задоволенню особистих потреб громадян.
Україна до встановлення в 1991 р. суверенітету була колоніальною, залежною від московського імперського цен¬тру країною. У структурі економіки гіпертрофовано доміну¬вали важка індустрія, військово-промисловий комплекс, міцно прив'язані до господарства Росії. По-хижацькому експлуатувалися родовища природних ресурсів (наприклад, природний газ Прикарпаття). Міжнародна торгівля велася через центральні союзні міністерства. Москва перетворилась у панівний розподільчий монстр, який щедро розтриньку¬вав валютні кошти на сумнівні цілі (комуністичним парті¬ям, владним структурам країн так званої соціалістичної орієнтації, на афганську авантюру тощо). Мовний та освіт¬ній (русифікація), інформаційний (система дезінформації), культурний та екологічний колоніалізм і етноцид щодо ук¬раїнської нації тільки доповнював цей диявольський симбі¬оз фальшивого соціалізму, злочинної КПРС (та ЇЇ лан¬ки - Компартії України) і колоніалізму.
Поступове входження України у світовий економічний простір виявляється в розширенні її економічних, політичних, торгових, фінансово-кредитних, госпо-дарських і технологічних зв'язків з іншими країнами світу. За їх допомогою господарство України становить єдину господарську систему, яка розвивається на основі суспiльного по¬дiлу працi.
Займаючи територiю менше 1 % земної кулi, Україна має 5% природних pecypciв cвiту. Зокрема, її запаси марганцю становлять 80% і його запасiв у Європi. Проте вона не може повністю задовольнити cвoї потреби за рахунок власних pecypciв. Україна й надалi iмпорту¬ватиме нафту та горючий газ, лiс i лiсоматерiали, бавовну, деякi кольоровi метали, вовну і iншу продукцiю.
3. СИСТЕМА МІЖНАРОДНОГО ПОДІЛУ ПРАЦІ.