Соціальний комплекс України

* Статистичний щорічник України за 1997 р. - К.: Українська енциклопедія, 1998. - С 438.

Крім того, в Україні функціонує 280 вищих навчальних закла¬дів III-IV рівнів акредитації, в яких навчається більш ніж 1,1 млн. студентів, з них 732,6 тис. - на денному відділенні, 360,7 тис. - на заочному, 16,7 тис. - на вечірньому.

Серед галузевих груп навчальних закладів України найбільше студентів вчиться у закладах, що готують спеціалістів для промис¬ловості та будівництва, освіти, сільського господарства, охорони здоров'я, економіки та права, транспорту та зв'язку.

Педагогічні та медичні освітні заклади розміщені рівномірно по території країни, обласних центрах та містах обласного підпо¬рядкування. Профіль підготовки спеціалістів для інших галузей відповідає переважно регіональній спеціалізації господарства України. Найбільше закладів вищої освіти, зокрема III-IV рівнів акредитації, сконцентровано у Харкові, Києві, Одесі, Дніпропет¬ровську, Львові, Донецьку. У 1997 р. вищими навчальними закла¬дами України різних рівнів акредитації було підготовлено майже 4 тис. магістрів, 147 тис. бакалаврів, 173 тис. молодших спеціалістів. На початок 1997/1998 навчального року у вузах І-II рівнів акредитації працювало 47,2 тис. викладачів, з них 1,4 тис. канди¬датів наук; у вузах III-IV рівнів акредитації - 71,9 тис. профе¬сорсько-викладацького персоналу, з них 6,6 тис. докторів та 36,5 тис. кандидатів наук, 6,6 тис. професорів та 28,2 тис. доцентів*. Культура. Це сукупність закладів, установ, підприємств, ор¬ганізацій і органів управління, що здійснюють виробництво, роз¬поділ, збереження і організацію споживання товарів і послуг культурного й інформаційного призначення. До цього комплексу входять підприємства, що виробляють товари культурного та ін¬формаційного призначення, самі об'єкти культури і мистецтва, установи і організації засобів масової інформації. Широко розга¬лужена мережа закладів культури та мистецтва - характерний показник розвитку культури будь-якої держави.

Наймасовішим закладом культури в Україні є бібліотеки, кіль¬кість яких у 1997 р. становила більше ніж 21,5 тис. з книжковим фондом 355,7 млн. примірників книжок і журналів. У сільській місцевості діяло понад 16 тис. бібліотек з книжковим фондом 160,9 млн. примірників (табл. 40). Однак кількість бібліотек не дає повної картини про рівень бібліотечного обслуговування на¬селення, який залежить перш за все від ступеня розвитку мережі бібліотечних установ і їх територіальної доступності, від наявності книжкових фондів та їх співвідношення з чисельністю насе-гння. Слід зазначити, що книжки та журнали українською мовою становлять 37% фонду масових та універсальних бібліотек, російською - 62%.

Таблиця 5ДИНАМІКА РОЗВИТКУ МАСОВИХ ТА УНІВЕРСАЛЬНИХ БІБЛІОТЕК В УКРАЇНІ у 1985-1999 pp.*

РокиВсьогоУ тому числі

Кількість бібліотекв них книжок і журналів, млн. прим.у міських поселенняху сільських поселеннях

кількість бібліотекв них книжок і журнал», млн. прим.КІІЬКІСТЬ бібліотекв них книжок і журналів, млн. прим.

198525978418,47007228,118971191,3

199025644418,96983230,818661188,1

199523816369,95802201,518014168,4

199721504355,75373194,816131160,9

* Статистичний щорічник України за 1997 р. - К.: Українська енциклопедія, 1998. - С. 453.

Забезпечення населення бібліотеками у міській і сільській місцвостях не однакове. Рівень забезпечення міського населення ібліотечними установами є нижчим, ніж сільського, що поясню-гься особливостями розселення. Одночасно кожна міська бібліо-гка обслуговує більшу чисельність населення (читачів). Рівень задоволення попиту читачів значною мірою залежить від концентрації у бібліотеках книжок та співвідношення суспільно-політич¬ної, технічної, сільськогосподарської, художньої, дитячої та інших видів літератури. Більш різноманітну літературу мають, як прави¬ло, бібліотеки із значним книжковим фондом (понад 10 тис. при¬мірників). Активність населення у користуванні послугами бібліо¬тек характеризується часткою читачів у загальній чисельності населення та числом книговидачі у розрахунку на одного жителя.