Соціальний комплекс України

Наявність значної кількості сіл, у тому числі малих, викликало необхідність мати фельдшерсько-акушерські пункти, кожен з яких обслуговує, як правило, один, два і більше населених пунк¬тів. Тут надається перша медична допомога, здійснюється комп¬лекс заходів санітарно-гігієнічного і протиепідемічного характе¬ру. Виправдали себе міжсільські дільничні лікарні на 10-50 лі¬жок, де можлива організація спеціалізованих кабінетів і відді¬лень. Якщо мережа і місткість лікарняних закладів в Україні змен¬шуються, то амбулаторно-поліклінічних закладів і станцій (відді¬лень) швидкої медичної допомоги - зростають (табл. 43). Це сприяє поліпшенню обслуговування населення, адже 80% насе¬лення розпочинає і закінчує лікування саме в амбулаторно-полік¬лінічному закладі.

Матеріально-побутрвий комплекс. Забезпечує матеріальні умо¬ви життя населення. Його складовими частинами є галузеві під-комплекси (житлово-комунальний, побутовий, торгівлі, громад¬ського харчування та ін.), які сприяють збільшенню вільного часу населення та його раціональному використанню, підвищенню культури побуту, зменшенню масштабів і трудомісткості домаш¬нього господарства. Покращання житлово-комунального обслу¬говування забезпечує необхідну основу для відтворювального процесу, позитивно впливає на шлюбність, народжуваність, зміц¬нення здоров'я населення.

Житлово-комунальний комплекс задовольняє потреби людей у житлі. Весь житловий фонд в Україні перевищує 10 000 млн. м2 загальної площі житла, у тому числі державний, колективний жит¬ловий фонд і фонд житлово-будівельних кооперативів становить 292 млн. м , а решта - 710,6 млн. м2 знаходиться у приватній власності громадян. Міський житловий фонд становить понад 603 млн. м2, сільський - 367,5 млн. м2. У містах державний, сус¬пільний житловий фонд і фонд житлово-будівельних кооперативів переважає і становить дві третини, а житловий фонд в особи¬стій власності - третину. В сільській місцевості картина майже протилежна: житловий фонд в особистій власності громадян ста¬новить близько 90%, а державний - понад 10%.

Середня забезпеченість населення житлом у розрахунку на одного жителя в містах становить 18,7 м2 загальної площі, а в сільській місцевості - 22,6 м2. У 1997 р. житлові умови поліп¬шили 2,1% сімей та одинаків, які знаходились на квартирному обліку, проти 9,2% у 1990 р. Краща забезпеченість населення жит¬лом у міських поселеннях Луганської, Донецької, Дніпропетров¬ської, Київської і Черкаської областей, а в сільській місцевості - у Вінницькій, Київській, Черкаській, Хмельницькій, Кіровоград¬ській, Чернігівській, Житомирській, Полтавській, Сумській і Дніпро¬петровській областях. Із загальної кількості сімей і одиноких 130,8 тис. знаходяться на обліку в державному фонді і фонді ЖБК. На сучасному етапі розвитку житлового будівництва наміти¬лась тенденція до комплексної забудови жилих районів. Зростає питома вага житла, побудованого за індивідуальними проектами, що враховують потреби різних верств населення. Поліпшується якість як жилих, так і допоміжних приміщень, розширюється бу¬дівництво будинків за новими типовими проектами з квартирами поліпшеного планування, що дає змогу підвищувати рівень за¬безпеченості населення жилою площею та основними елемента¬ми благоустрою. Для сільської місцевості розроблено типові впо¬рядковані (переважно цегляні) одноповерхові та двоповерхові будинки присадибного типу з господарськими будівлями, більш повним набором комунальних послуг. Застосування нових буді¬вельних матеріалів, перехід до будівництва жилих будинків з пок¬ращеним плануванням, а також за проектами нового покоління дозволили не лише поліпшити експлуатаційні якості жилих бу¬динків, але і змінити зовнішній вигляд багатьох міст і сіл. З'яви¬лось більше жилих кварталів та суспільних центрів, які мають ; виразні архітектурні рішення.За рівнем благоустрою жилі приміщення в міських поселен¬их та сільській місцевості істотно відрізняються. Сільські житла ірше забезпечені газом, центральним опаленням, водопроводом, аналізацією, гарячим водопостачанням, ваннами. Найкращий рі-їнь благоустрою житлового фонду мають нові міста і санаторyj-курортні центри.

У 1997 р. готельне господарство України було представлено І373 готелями на 58464 номери з жилою площею всіх номерів |002 тис. м2. Одноразова місткість готелів становила 119 803 місць.

Проте і цей фонд використовується недостатньо (коефіцієнт ви¬користання місткості становив лише 0,22).

Обсяг житлового будівництва в останні роки знизився. Якщо у 1990 р. збудовано підприємствами і організаціями всіх форм влас¬ності загальної площі житла 17,5 млн. м2, то у 1997 р. - 6,4 млн. м2. У 1997 р. державними підприємствами і організаціями введено в експлуатацію 20% житла, з них за рахунок коштів підприємств і організацій - 81%. Для поліпшення рівня забезпеченості насе¬лення житлом необхідно не лише збільшити масштаби житлового будівництва, але і більше уваги приділяти комплексній забудові населених пунктів, інженерному устаткуванню, розширенню ву¬лиць, будівництву доріг з твердим покриттям, каналізаційних во¬допровідних ліній, санітарній очистці, освітленню вулиць, збіль¬шенню кількості підземних переходів, будівництву об'їзних доріг тощо. Подальше підвищення ефективності житлового будівниц¬тва обумовлює необхідність значного покращання якості будин¬ків у відповідності з запитами різних верств населення і соціаль¬них груп. Вирішенню цього питання має сприяти широкий роз¬виток житлово-будівельних кооперативів та індивідуального бу¬дівництва на кредитній основі так, як це робиться в більшості країн Заходу. Разом з тим необхідна соціальна норма гарантова¬ного надання житла кожній людині, кожній родині за рахунок державних коштів.