Соціальний комплекс України
Головним джерелом товарних ресурсів г промисловість. Оп¬тові контори і бази здійснюють основні торгові зв'язки з промис¬ловістю, купують сільськогосподарську продукцію і направляють її в роздрібну мережу, створюють товарні запаси.
Розміщення об'єктів громадського харчування часто не збігає¬ться з розміщенням об'єктів торгівлі. Слід пам'ятати, що підпри¬ємств громадського харчування налічується значно менше. Однак останнім часом різко зросла мережа кафе, ресторанів, буфетів, закусочних, розміщених уздовж головних вулиць міст і сіл, у міс¬цях їх перетину, на автостанціях і вокзалах, центральних частинах населених пунктів, в районі функціонування ринків та біля трас.
Розвивається мережа не тільки спеціалізованих магазинів (фір¬мових, магазинів-складів, комісійних), а й підприємств громадсь¬кого харчування, особливо швидкого обслуговування.Особливо важливе соціальне і економічне значення набуває |транспорт (зокрема, послуги пасажирського транспорту). На сучасному етапі його роль швидко продовжує зростати в міру роз¬ширення масштабів суспільного виробництва, подальшого поглиб¬лення територіального поділу суспільної праці, розвитку продук¬тивних сил окремих регіонів.
Серед усіх видів транспортних послуг основною ознакою вдо¬сконалення їх структури є неперервне зростання питомої ваги послуг автомобільного та повітряного пасажирського транспорту й стійкого зниження залізничного і водного.
В результаті планомірного розширення мережі підприємств зв'язку в Україні значно зросла забезпеченість населення різними видами зв'язку. Зростання цього показника свідчить про підви¬щення ступеня доступності послуг цієї галузі. Тенденція до зни¬ження середнього навантаження на одне підприємство, найбільш імовірно, позитивно вплине на якість обслуговування підприємст¬вами галузі.
Підкомплекс зв'язку складається із взаємопов'язаних пунктів і підприємств, ліній і вузлів, які забезпечують процес передачі ін¬формації. Пункти зв'язку представлені відділеннями зв'язку і те¬лефонними станціями. У відділеннях зв'язку, як правило, розмі¬щені пошта, телеграф, телефон.
В Україні функціонує широка мережа (понад 17 тис.) підпри¬ємств зв'язку та їх відділень. Телефонно-телеграфний зв'язок - основний вид зв'язку між населеними пунктами. Основних до¬машніх телефонних апаратів загального користування у 1997 р. налічувалось 6479, у тому числі у міських поселеннях - 5592. Телефонізовані всі підприємства і установи, багато квартир у міс¬тах і частина в селах. В більшості міст є автоматизовані пункти зв'язку, яких нараховувалось 12880, 2467 з яких - міські. Забез¬печеність населення домашніми телефонними апаратами стано¬вить 37 на 100 сімей, міжміськими таксофонами - 27 на 100 тис. населення.
Комплекс зв'язку включає всі види зв'язку, радіомовлення і телебачення, спеціалізовані підприємства по ремонту і монтажу устаткування. Підприємствами зв'язку у 1997 р. було надано по¬слуги у вигляді 1270 млн. відправлених газет і журналів, 359 млн. листів, 17 млн. телеграм, 2 млн. посилок, надано міжміських те¬лефонних переговорів (включаючи міжнародні) - 1081 млн.
В перспективі слід розвивати телефонний зв'язок в першу чергу в сільській місцевості, підвищувати рівень автоматизації, запроваджувати більш досконалу апаратуру, електронну та сор¬тувальну техніку. Все це сприятиме не лише збільшенню обсягів та асортименту послуг, а й підвищенню їх якості.
3. ВИРОБНИЦТВО ТОВАРІВ НАРОДНОГО СПОЖИВАННЯ: СУЧАСНИЙ СТАН ТА ОСОБЛИВОСТІ РОЗМІЩЕННЯ
Серед галузей промисловості, які забезпечують виробництво товарів народного споживання, провідне місце займає легка про¬мисловість, її виробничий потенціал включає 25 підгалузей, більш як 600 підприємств та організацій. У 1998 р. порівняно з 1990 р. обсяги виробництва продукції цієї галузі становили лише 25%, у тому числі: тканин усіх видів - 7,4%, взуття - 4,5%, трикотаж¬них виробів - 2%. Це пов'язано з цілим рядом причин: порушен¬ням зв'язків по кооперації, незахищеністю вітчизняного спожив¬чого ринку, низькою купівельною спроможністю населення та ін.
Легка промисловість України охоплює текстильну, трикотаж¬ну, швейну, шкіряну, взуттєву, хутрову та інші галузі, підприємст¬ва яких у розміщенні орієнтуються переважно на споживача, на¬явність трудових ресурсів та сировини.
Провідною галуззю легкої промисловості с текстильна проми¬словість, яка представлена бавовняними, вовняними та лляними виробництвами. В структурі бавовняної промисловості виділяють прядильне, ткацьке, крутильно-ниткове і фарбу вал ьнообробне ви¬робництво. Найбільш потужні бавовняні підприємства знаходя¬ться у Херсоні і Тернополі (бавовняні комбінати), Донецьку (ба-вовнянопрядильний комбінат), Нікополі (прядильно-нитковий ком¬бінат), а також у Києві, Харкові, Чернівцях, Івано-Франківську, Львові, Полтаві, Коломиї, Коростишеві та Родомишлі. У 1998 р. бавовняна промисловість України забезпечувала 62,5% загально¬го виробництва тканин.