Земля на плані та карті. Карти, картографія, глобуси

Модель Землі

У пригодницькій повісті Марка Твена про Тома Сойєра описана суперечка Тома та його товариша Гека Фінна під час польоту на по¬вітряній кулі. Друзі пролітають над Африкою, і Том каже, що бачить на землі довгу стрічку, яка тягнеться по піску, але не може розібрати, що це таке.

«Ну ось,— каже знавець карти Гек Фіни,— тепер ти, може, не . знаєш, де знаходиться наша куля? Мабуть, це одна з тих ліній, що намальовані на карті. Ті самі, що називаються меридіанами. Необхідно тільки спуститися донизу і подивитися, який у неї номер».

У відповідь він почув: «Ну й дурень же ти, Геку Фіни! Ти що, вважаєш, що меридіани протягнуті по землі?» — «Том Сойєр, вони намальовані на карті — ти це добре знаєш; ось вони — візьми сам і подивись».— «Зрозуміло, що вони намальовані на карті, але це нічого не значить — на землі їх немає».— «Отже, ця карта збрехала. У житті не бачив такого брехуна, як ця карта».

Як бачите, Гек Фіни погано розумівся на картах. Ви, звичайно, знаєте, що паралелі та меридіани — це уявні лінії, які проходять ; у певних напрямках: меридіани між Північним і Південним полюсами, а паралелі — паралельно лінії екватора. Скільки ж таких ліній на земній кулі? На це просте запитання не завжди дають правильну відповідь. Дехто вважає, що меридіанів 360 (180 на схід до Грінвіча і 180 — на захід), а паралелей 180 (90 на південь від екватора і 90 — на північ).

Це неправильна відповідь. їх багато. Через будь-яку точку земної кулі проходить свій меридіан і своя паралель.

Географічна сітка на глобусі

Глобус часто називають зменшеною моделлю Землі. І дійсно, на ньому всі материки, океани й моря показані в повній аналогії до їх положення на земній кулі. Як же досягли цього? Як показали точне положення всіх географічних пунктів на глобусі? Зрозуміло, що за допомогою географічних координат.

Географічні координати — це широта й довгота, за якими можна вказати місцезнаходження будь-якої точки земної поверхні. Наприклад, найбільш північна точка Азії — мис ЧеЛюскіна має такі координати: 77° 43' пн. ш. і 104° 18' сх. д.

Координати рахують від ліній паралелей і меридіанів, що показані на глобусі та які утворюють так звану градусну сітку. Відлік градусів широти ведуть від екватора на північ і південь, а довготу — від Грін¬вічського меридіана на схід і захід.

Поняття «широта» і «довгота» виникли ще в сиву давнину. Цікаво, що ця назва географічної координати — результат непорозуміння. Просто на одній із найстародавніших карт — на карті Гекатея Мілетського, Земля була зображена у вигляді овалу, довжина якого із заходу на схід (довгота) удвічі перевищувала протяжність його з півночі на південь (широта).,

За допомогою глобуса завжди можна дати правильну відповідь на питання, який з двох пунктів знаходиться далі на південь або захід, а який — далі на північ або схід. Багато хто вважає, що Владивосток знаходиться ближче до півночі, ніж Ялта, і далі на схід від Хабаров¬ська. Якщо зіставити паралелі та меридіани, то можна переконатися у протилежному: Владивосток розташований південніше за Ялту та західніше за Хабаровськ.

Шкала для глобуса

Глобус має такі властивості, яких не має і не може мати жодна географічна карта. Його масштаб постійний, а отже, він у всіх місцях і за всіма напрямками зберігається. Повний аналог зображення на глобусі з дійсними земними обрисами дає можливість визначити площі та відстані, географічні координати, напрямки на сторони горизонту та ін.

Відстань на глобусі можна виміряти тонкою металевою лінійкою або натягнутою ниткою. Одержану відстань у міліметрах переводять за масштабом у дійсні відстані в кілометрах. Необхідно тільки слідкувати і тим, щоб лінійка або нитка щільно прилягали до поверхні глобуса проходили по найкоротшому шляху між заданими пунктами, тобто у дузі великого кола.Виміряють відстань на глобусі також за допомогою відлікового кільця, яке можна легко зробити за кілька хвилин. Для цього беруть вузьку смугу цупкого паперу, який складають у кільце. Розмір кола кільця має точно відповідати діаметру глобуса. Із зовнішнього боку, кільця на половину окружності наносять 20 поділок, кожна з яких відповідатиме 1000 км. Отримані інтервали поділяють точками на їхні кілометрів. Для того щоб виміряти відстань між якими-небудь пунктами, кільце надівають на глобус і повертають його так, щоб кінець шкали проходив через обидва пункти, причому нульовий індекс необхідно поєднати з одним із цих пунктів. У такому положенні відлік за шкалою навпроти іншого пункту покаже відстань ж ними.