Земля на плані та карті. Карти, картографія, глобуси
Типовими для картографії Середньовіччя є так звані «карти-колеса», тобто оформлені у вигляді кола картини світу; їхній вміст не було спрямовано на зображення дійсності, адже вони були засобом релігій¬ного благоговіння. До карт такого типу відносять «ебсторфську карту світу» 1240 p., яку знайшли в 1832 р. Це найбільша карта-колесо, що збереглася до сьогодні. Діаметр цієї карти — 3,56 м. На прямокутному фрагменті показані деякі райони Близького Сходу.
Карти арабських географів (близько 1150 р.) Ідрісі та Ібн аль-Варді (XIII ст.) були кроком уперед порівняно з географією Птолемея. Вони свідчать про те, що географічні пізнання арабів перевершували пізнання християнського світу. Так, на карті Ідрісі є Скандинавія (щоправда, вона зображена як острів), Балтійське море, Ладозьке й Онезьке озера, ( Двіна, Дніпро, Дон, Волга (вона впадає в Чорне море). Ідрісі показує Єнісей, Байкал, Амур, Алтайські гори, Тібет країну Сін і країну Інд. Але Індійський океан, Під впливом Птолемея, арабські географи ще вважають внутрішнім морем.
Тільки через три століття португальські мореплавці довели, що Індійське «море» — це частина Світового океану. У цей же період на картах уперше з'явилися обриси третього материка — Африки.
Перша друкована карта Русі
У трагедії «Борис Годунов» є такий епізод: цар Борис заходить до своїх дітей і бачить, що син Федір креслить географічну карту. На за¬питання батька: «А ти, мій сине, зайнятий чим? Що це?» Федір від¬повідає: «Креслення землі Московської; наше царство із краю в край.
Ось бачиш: отут Москва," отут Новгород, отут Астрахань. Отут море, гут пермські дрімучі ліси, а отут Сибір».
Відповідно до історичної правди, О. С. Пушкін не змінив її: карті, складена Федором Годуновим, була гравійована та надрукована в 1613 році нідерландським картографом Гесселем Герітсом. Це була перша друкована карта Росії. Вона збереглася до сьогодні, і ви можете побачити її в Музеї історії і реконструкції в Москві.
Креслення царевича Федора справляє враження збірного, об'єднаного кількома різними картами окремих областей Росії. На ньому деякі спотворення і неточності, значні відмінності окремих ділянок різний ступінь насиченості їх містами та річковою мережею. Так, каспійське море витягнуте в напрямку зі сходу на захід. Але для того часу карта мала детальне і точне відображення території Росії.
Якщо масштаб карти, наприклад, 1:100000, то розміри аркуша по роті й довготі будуть удвічі менші. Різниця між дугою та хордою також буде вдвічі менша, але в масштабі 1: 100000 складе ту ж величину, що й для карти масштабу 1:200000, тобто 0,01 мм.
Від рисунка до умовних знаків
Умовні позначення, як і карти, Для яких вони призначені, пройшли тривалий шлях розвитку. Зображення місцевих предметів на картах ран¬ніх епох мали характер картин. Кожен предмет передавався рисунком, який було нескладно зрозуміти без пояснення. Міста, гори, ліси та ін. були зображені в перспективі так, як вони спостерігалися б у натурі. Річки, озера, дороги зображалися в горизонтальній проекції.
Перспективний рисунок знаків населених пунктів, гір і лісів був цілком закономірним на стародавніх картах. Ці карти нерідко скла¬далися за описами або за їх основу брали матеріали примітивних ви¬мірювань, наприклад зйомки маршруту, що проводилися за допомогою компасу та мірного колеса. Точно нанести на карту об'єкт місцевості не було можливості, але в цьому й не було потреби. Зате картинний рисунок карти був зрозумілим без особливих пояснень і робив зміст карти більш доступним.
З розширенням знань про Землю виникла потреба в зображен¬ні широкого кола предметів. Стало складно зберігати індивідуальні особливості кожного місцевого предмета і стало потрібним увести для однорідних предметів загальні позначення.
На давній карті м. Кунгуру, складеній приблизно в 1700 році, можна побачити еволюцію картографічних зображень. На ній поряд із картинним зображенням центральної частини міста застосовані по¬значення кварталів та окремих будівель у населених пунктах.
Картографічні умовні знаки — це своєрідна абетка. Без знань умов¬них знаків неможливо прочитати карту, так як і неможливо прочитати книжку, якщо не знати літер. За допомогою умовних знаків наочно передається загальна картина географічної дійсності.Кілька слів про розміри умовних знаків. Тут усе залежить від при-значення карт. Настінна карта, наприклад, використовується для демон-страції у класі, й учні розглядають її зі своїх місць. У такому випадку її оформляють великими умовними позначеннями й підписами. Інша справа, коли карту використовують як довідник. Вона розглядається на відстані зору, й тому тут немає необхідності у великих умовних знаках. її зміст виконано тонкими лініями, дрібними позначеннями та підписами. Така карта буде значно детальнішою порівняно з будь-якою шкільною, а тим паче настінною картою.