Лісопромисловий комплекс України

Аналіз стану економки лісового комплексу, а також тенденцій і пропозицій щодо його розвитку доцільно дослідити за двома основними складовими – сировинною базою та промисловим виробництвом. Даний методичний підхід є необхідним у зв’язку з традиційними особливостями організації лісогосподарського і лісопромислового виробництва у минулому, коли були гарантовані поставки лісоматеріалів з Росії та інших регіонів, а власним лісам відводилася природо захисна роль і ресурси використовувалися не на інтенсивній основі. Промислова переробка деревини, структура випуску продукції в цілому не були орієнтовані на конкурентні умови ринкового господарювання, на формування ефективного виробництва з урахуванням діяння ринкових законів (вартості, попиту, пропозиції, конкуренції).

З економічної та соціальної точок зору ліс та його ресури є продуктом і предметом праці, а з економічної – засобом виробництва компонентів середовища і регенеруючого впливу на навколишнє середовище, тобто ліс є товаром, має вартість. Належить до відновлюваних природних ресурсів, а тому повинен використовуватися в обсягах згідно з лісівничими принципами безперервності та невиснажливості. Продуктивність лісів України характеризується високими показниками: середній запас усіх лісів у 1996 р. склав 185 м3 (наприклад, в Індії – 216 м3/га, Румунії – 206, Угорщині – 200, США – 169, Польщі – 158, Франції – 115 м3/га); щорічний загальний приріс деревини – 36 млн. м3, щорічний середній приріст – 4 м3/га.

Користування деревинними ресурсами в Україні в цілому має тенденцію до зменшення загальних обсягів (у 1950 р. – 16,6 млн. м3, у 1965 р. – 14,3 млн.м3, у 1996 р. – 11,4 млн.м3, у 1997 р. – 10,4 млн.м3). За умов економічної кризи пропозиція деревини у 1997 р. становила 10,4 млн.м3, а попит на неї – 9,3 млн.м 3; за прогнозом на 1998 р., при попиті 9,7 млн.м3 і пропозиції 10,4 млн.м3 має бути забезпечене повне задоволення потреби держави і громадян у деревних ресурсах (навіть з певним розбалансуванням обсягів). Звичайно, це веде до нагромадження зошитів нереалізованої ділової деревини, які щоквартально коливаються від 300 тис. до 600 тис. м3, а це, у свою чергу, впливає на обсяги лісозаготівель.

При аналізі стану сировинної бази лісового комплексу та ефективності її використання слід також врахувати, що в Україні 51% лісів законодавче виділено до категорії захисних, в яких користування деревиною обмежене або ж повністю заборонене (наприклад, в інших країнах площа захисних лісів не перевищує 14%). Крім того, продуктивність наявних деревостанів залежно від умов і деревної породи є на 30-50% нижчою, ніж у нормальних деревостанах (за таблицями ходу росту); використання щорічного середнього приросту деревини в Україні складає лише 0,64 м3/га, тобто у середньому приріс з одиниці площі у нас використовується на 16%, а в сусідніх країнах – на 75-100%; більш як ¼ площі лісів передано у довгострокове користування агропромисловому комплексу, де через низький рівень технології лісогосподарських робіт продуктивність деревостанів є у 2 рази нижчою, ніж у лісів державного підпорядкування. [8, с.15]

До основних пріоритетів розвитку галузей належать:

•підвищення рівня використання продуктивності лісових земель;

•досягнення оптимальної структури виробництва деревних ресурсів;

•розвиток вітчизняного машинобудування для лісових галузей;

•підвищення продуктивності функціонуючих деревостанів;

•реконструкція діючих і будівництво нових підприємств, заводів за рахунок усіх можливих джерел фінансування;

•підвищення конкурентоспроможності вітчизняних видів продукції.

Реалізація завдань структурної перебудови економіки лісових галузей можлива за умови формування моделі господарювання, яка б відображала такі нові сучасні напрями:

•орієнтацію галузевої структури виробництва на розвиток прогресивних видів продукції;

•відтворення лісових ресурсів на багатоцільовій, розширеній основі;