Лісопромисловий комплекс України
З 1961 року провідне місце у заготівлях деревини здобули рубки догляду за лісом, щорічна частка яких у 1985-1990 роках зросла у порівнянні з 1961-1965 роках більше ніж як у 4 рази. Фактично це призвело до порушення технології рубок догляду за лісом – заміни рубок головного користування рубками проміжного (вирубування найбільших дерев і дерев майбутнього) користування.
В умовах дефіциту деревини проблематичною стала орієнтація на виключення їх експлуатації захисних лісів. Правда, цей резерв в Україні порівняно з іншими країнами Європи використовується дуже слабо.
Загальний запас деревини становив на Україні (1996 р.) 1319,9 млн. куб/м, що майже на 300 млн. куб/м більше ніж у 1989 (1025,5 млн. куб/м). В розрахунку на душу населення припадає в середньому близько 0,2 га лісу, а запасу деревини – 26 куб/м. Це відносно низькі показники, хоча в Україні є необхідні умови для їх збільшення. [10 с. 31]
У результаті безсистемної рубки і використання зайнятих лісом земель для потреб землеробства швидко зменшувалися площі лісових масивів на західноукраїнських землях. Протягом ХІХ ст. заліснена площа тут скоротилася на 250-300 тис. га. Причому, змінювався видовий склад лісів: у Карпатах за рахунок зменшення площ бука і ялиці розширювалися площі смереки, на Поділлі замість дуба зросли площі граба, берези, осики.
Потребу у деревині за рахунок власних ресурсів Україна задовольняє лише на 20-25%, а решту – за рахунок доставки лісу з північної частини європейської території Росії та Сибіру.
Щорічний обсяг деревини, що заготовлюється в Україні, тобто загальне лісовивезення деревини, становить 14-14,5 млн. куб/м. Щорічний завіз деревини з інших країн становить 21-22 млн. куб/м в умовно круглому лісі. Отже, щорічно Україна споживає близько 26 млн. куб/м в умовно круглому лісі. Отже, щорічно Україна споживає близько 36 млн. куб/м деревної сировини. За період 1990-1999 року споживання деревини в цілому по країні знизилося приблизно на 2 млн. куб/м (насамперед у будівництві, промисловості). І все таки велику кількість деревини Україна експортує за кордон (таблиця 2). [4, с. 148]
Оскільки, народне господарство країни відчуває гостру нестачу деревини, найважливішим напрямом вишукування її резервів є підвищення ефективності використання наявних лісових ресурсів на основі її більш глибокої хіміко-механічної переробки.
Ліси багаті на ягоди, гриби, плоди дикорослих рослин, лікарські рослини. Вони відіграють також важливу водоохоронну і водозахисну роль, використовуються для відпочинку населення. В лісах ростуть білі гриби, рижики, підберезовики, підосиновики, маслюки, опеньки та інші. Поширені в наших лісах такі плодові дерева та кущі: груша, яблуня, черешня, смородина, обліпиха, шипшина, ліщина, терен, глід, суниця, малина, ожина, чорниця, тощо.Серед цінних рослин, які використовуються в медицині, в Україні лікарськими визнано майже 250 видів, у тому числі 150 – науковою медициною (інші застосовуються лише в народній медицині). Заготовлюється близько 100 видів, з них у широких масштабах 40-50 видів. Головними по заготівлі лікарських рослин є райони Полісся та Лісостепу, а також Карпати. У степовій зоні обсяг заготівлі лікарських рослин значно нижчий. У зв’язку з аварією на Чорнобильській АЕС, радіоактивним забрудненням районів північної та північно-західної частини України значно скоротилися територіальні можливості заготівля рослин, що в свою чергу призводить до збільшення їх заготівель в інших районах.
Це викликає необхідність посилення повсюдної уваги до охорони і відновлення ресурсів лікарських рослин.
Україна багата такими лікарськими рослинами, як валеріана, шипшина, фіалка триколірна, дурман, кульбаба, материнка звичайна, барвінок малий, лепеха звичайна, тмин пісковий. Суниці лісові, живокіст лікарський, оман високий, ромашка, брусниця, горна порічка, чорниця, малина, калина, лаванда, м’ята перцева, горицвіт весняний, меліса, золототисячник, кропива дводомна, чистотіл, звіробій, подорожник великий, обліпиха, цикорій дикий, толокнянка, спориш звичайний, конвалія та інші. Багато видів дикорослих лікарських рослин уже занесено до Червоної книги України. Це – буля ведмежа, тирлич жовтий, астраган шестистоквітний та інші. Більшість лікарських рослин росте в природних умовах, деякі – культивуються людиною. Для лікувальних цілей використовують листя, стебла, плоди, коріння. Заготівля здійснюється переважно навесні, влітку і восени (рідше зимою).
У лісах України останнім часом щороку заготовляють близько 25 тис. т березового соку, 150 т товарного меду, понад 7 тис. т сухих грибів, 7 тис. т дикорослих плодів і ягід, а також понад 6 тис. т лікарських рослин. У зв’язку з аварією на Чорнобильській АЕС з господарського обороту вибули великі площі центральної частини північних регіонів України і прилеглих до них територій. Це, по-перше, майже на третину скоротило площу для заготівля дикорослих плодів і ягід, і, по-друге, збільшило навантаження на лісові площі інших областей країни, що в свою чергу посилює необхідність охорони їх рослинних ресурсів.