Лісопромисловий комплекс України

При написанні курсової роботи, я опиралася на наукові статті, праці науковців, які досліджують дану тематику, реферати, навчальні посібники таких авторів як Жук М.В., Масляк П.О., Паламарчук М.М.

Курсова робота складається із вступу, чотирьох розділів, які підсумовують висновки, списки використаної літератури і додатків.

1. ЗНАЧЕННЯ І МІСЦЕ ЛІСОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ В ЕКОНОМІЦІ УКРАЇНИ

Серед міжгалузевих комплексів питома вага лісовиробничого комплексу (ЛВК) за обсягом виробництва становить 2,8%, за чисельністю працюючих – 4,6%, за вартістю основних виробничих фондів близько 2%. Поставками готової продукції і лісоматеріалів комплекс пов’язаний з 100 галузями.

Україна не має значних запасів лісових ресурсів, які служать базою для розвитку лісопромислового комплексу. До лісових ресурсів відносять деревні, технічні, харчові, кормові та інші ресурси, а також корисні природні властивості лісу – водоохоронні, захисні, кліматорегулюючі, санітарно-гігієнічні, оздоровчі тощо.

Лісовиробничий комплекс України має добре розвинені функціонально-компонентну (галузеву, виробничо-циклову) та функціонально-територіальну структура (див. таблицю 1).

Таблиця 1

Лісовиробничий комплекс охоплює лісове господарство, деревообробну, целюлозно-паперову, лісохімічну і гідролізну промисловість (додаток 1). Продукція одного виробництва є сировиною для іншого. Лісозаготівельні підприємства дають деревину для лісопильних заводів. Пиломатеріали – вихідна сировина для меблевих фабрик. Відходи лісозаготівель і деревообробки йдуть у лісохімію. Тому вигідно створювати лісохімічні комбінати, де разом з послідовним обробленням деревини можлива повна переробка відходів [1, с. 217-221]

Лісогосподарський підкомплекес, який об’єднує власне лісове господарство і лісозаготівельну промисловість, є однією з найважливіших складових лісопромислового комплексу (див. схему 1).

Схема 1

Лісогосподарський під комплекс

Власне лісове господарство забезпечує розширене лісовідтворення, підвищення продуктивності лісів, посилення їх екологічних функцій, лісовпорядкування, захист та охорону. Вирішальна роль у проведенні цієї роботи належить лісництвам. Головним принципом веденням лісового господарства є комплексність, що дає змогу передбачити, крім відтворення ресурсів деревини, лісозаповідну, охоронну та екологічну діяльність, заготівлю сировини для лісохімії, ефективну переробку лісорубних решток тощо.За останні 12 років темпи відтворення лісів в Україні сповільнилися. Так з 1965 року лісистість України зросла всього на 1,4%, при чому за останні 5 років на 0,1%, досягнувши 14,3%, що значно нижче від оптимального рівня, хоча в країні є чимало не використовуваних і низькопродуктивних земель. Це пояснюється тим, що лісовиробничий комплекс України був зорієнтований на поставки деревини з інших країн і в даний час її потреби в деревинній сировині задовольняються лише НП ¼. При цьому власні деревні відходи використовуються на 50-60%. Треба мати на увазі й те, що зі створенням у лісах України нових заповідників, уточненням категорії захищеності лісів і площ радіоактивного забруднення деревинні ресурси країни зменшаться на 1,6 млн кб/м.

Отже, розширення бази місцевих лісоресурсів набуває особливої актуальності насамперед у зв’язку з тис, що для підтримування існуючого рівня виробництва Україна мусить закуповувати деревину та її продукти на суму до 4 млрд. доларів США. При цьому слід орієнтуватися на реалізації радикальних заходів, бо навіть якщо і будуть здійсненні прогнозовані на період до 2008 року посадки та посіви лісу, то лісистість України зросте до 15,8% при оптимальному показнику 19%. Це означає, що передбачені щорічні площі нових насаджень лісів у розмірі близько 40 тис. га є значно меншими від необхідних. Оптимальної лісистості можна досягти, виростивши додатково до наявного лісового фонду ліси на площі 2,8 млн. га. Якщо вирішувати цю проблему за найближчі 10-15 років. То щорічно необхідно розширювати площі нових насаджень лісів на 250-280 тис. га, або 6-7 разів більше, ніж це передбачено зараз. [9, с.57]