Географія населення світу та РПС

Постіндустріальним та індустріальним країнам притаманний значний розвиток галузей невиробничої сфери на базі високорозвинутої промисловості, особливо її обробної ланки. Чим нижчий рівень промислового розвитку, тим менша частка на¬селення зайнята у невиробничій сфері. Цей загальний баланс галузевої структури зайнятості може мати варіації, пов'язані з національними традиціями або політичними умовами на певний час. У цьому можна впевнитись навіть порівню¬ючи США та Японію, Індію та Китай за даними таблиці 2. Але загалом за ди-намікою галузевої структури зайнятості можна простежити зміни в галузевій структурі виробництва та перебіг в напрямі розвитку господарства окремої країни.

Висновки

Географія населення вивчає особливості розміщення населення та поселень на земній кулі залежно від природних особливостей та суспільних умов його існування. Вона не тільки дає відповідь на запитання, де знаходиться той чи інший народ чи по¬селення, а й пояснює, чому саме тут. Географія населення спирається на такі ознаки, як кількість та характер відтворення населення, його статево-віковий, соціальний, етнічний, релігійний склад, особливості розселення та сучасний стан урбанізації, якість та характер використання трудових ресурсів.

Кількість населення Землі постійно зростає, і темпи його зростання прискорю¬ються, що дало підставу назвати цей процес «демографічним вибухом» і розгля¬дати як одну з глобальних проблем людства. Зростання населення відбувається пе¬реважно за рахунок країн, що розвиваються.

У світі налічується близько 3 тис. народів, що розмовляють 6 тис. мов і діалектів.

Особливості природного середовища, історія його освоєння та соціально-економічні умови розвитку визначили нерівномірність у розміщенні населення Землі.Найгустіше заселені території давнього зрошуваного землеробства, оазиси ариднозони, старопромислові райони і узбережжя морів та океанів.

Населення світу поділяється на міське і сільське. Сільське населення поки що переважає за кількістю, але ця перевага незначна й сучасна тенденція прямує до зростан¬ня частки міського населення передусім за рахунок внутрішніх міграцій з сільської місцевості у міста.

Процес зростання і підвищення частки міського населення, ролі міст у житті суспільства, поступове перетворення його в міське за характером праці, способу життя, культури називається урбанізацією. Територіальним виразом урбанізації є агломерування розселення. В результаті всі великі міста, особливо міста з кількістю на¬селення понад 1 млн чоловік, є агломераціями або системами тісно зв'язаних посе¬лень. Вищою формою агломерування є мегалополіси або суцільні урбанізовані зо¬ни. В сільській місцевості відповідно до систем природокористування переважають дисперсні форми розселення.

Рівень урбанізації пов'язаний з рівнем соціально-економічного розвитку країни. В свою чергу рівень соціально-економічного розвитку визначає рівень та структуру зайнятості, рівень безробіття та певною мірою рівень життя населення.

Статевий склад (структура) населення світу віддзеркалює співвідношення чо¬ловіків і жінок. Віковий склад населення залежить від показників народжуваності, смертності та природного приросту населення.

Статево-вікова структура населення дає змогу прогнозувати кількість населення і, відповідно, трудові ресурси. Економічно активне населення в світі становить 3/4 трудових ресурсів.

Структура зайнятості віддзеркалює структуру господарства країни, рівень роз¬витку окремих галузей, функціональну структуру поселень.

Демографічні передумови розміщення продуктивних сил

У комплексі передумов розміщення продуктивних сил демогра¬фічні є найважливішою складовою, бо трудові ресурси — головна продуктивна сила. Аналізуючи вилив демографічних передумов на розміщення продуктивних сил, треба враховувати, що населення — не лише виробник матеріальних благ і послуг, але і їхній споживач. Тому враховувати слід і осіб у працездатному віці, і дітей, і осіб похилого віку. Населення у своїй сукупності формує і споживчий ринок, і ринок праці.