Географія населення світу та РПС

Кооперування — це організований взаємозв'язок спеціалізова¬них підприємств. Особливо поширене кооперування у машинобуду¬ванні, де на його основі виготовлюється уся складна продукція. Коопе¬рування буває внутрішньогалузеве, якщо кооперативні поставки здійснюються між підприємствами однієї галузі, й міжгалузеве.

У територіальному розумінні кооперування поділяється на внутрішньорайонне й міжрайонне. Внутрішньорайонне кооперування, особливо якщо воно сполучається з міжгалузевим, є основою форму¬вання регіональних територіально-виробничих комплексів. Нарешті, важливою формою є міжнародне кооперування. Воно розповсюдило¬ся завдяки транснаціональним корпораціям і створенню регіональ¬них економічних спільнот (як-от "Спільний ринок").

До переваг комбінування належать економія на транспортних витратах, можливість комплексно використовувати сировину, опе-ративність управління. Воно особливо ефективне у галузях, де пере-роблюється велика кількість сировини: металургія, харчова, текстиль¬на, лісова й деревообробна промисловість. Найтиповішим прикладом є комбінат у металургії, де здійснюються послідовні операції: ви¬робництво чавуну, потім сталі й, нарешті, прокату.

Є три види комбінування: на основі послідовної обробки сиро¬вини, на основі комплексного використання сировини й на основі використання відходів. Часто ці види комбінування сполучаються. Наприклад, на комбінаті чорної металургії послідовна обробка руди супроводжується переробкою відхідних коксових газів; у кольоровій металургії — комплексне використання руди, послідовна обробка її компонентів та утилізація сірчистих газів.

Комбінування поширилось в Україні, бо її промисловість вели¬кою мірою репрезентована матеріаломісткими галузями. У чорній металургії відомі такі гіганти, як Криворізький металургійний завод, "Заиоріжсталь", "Азовсталь"; у хімічній промисловості — виробни¬че об'єднання "Стирол" у Горлівці, Сумський хімічний комбінат; у легкій промисловості — Херсонський бавовняний та Рівненський льонокомбінат тощо.

На розміщення продуктивних сил істотно впливають форми суспільної організації виробництва, визначаючи територіально-ви¬робниче "обличчя" регіону.Територіальний поділ праці як економічна передумова розмі¬щення продуктивних сил є вирішальним. Власне, розміщення вироб¬ництва є територіальним аспектом суспільного поділу праці. Тери¬торіальний поділ праці на міжрайонному рівні формує народногос¬подарський комплекс країни. Чим розвиненіша економіка країни, чим глибший поділ праці, тим чіткіше визначається регіональна економічна структура й тим більше можна виокремити економічно цілісних тери¬торіальних комплексів. У масштабах країни — аналізуючи ефек¬тивність регіональної спеціалізації — треба враховувати транспорт¬ний фактор, особливо якщо територія країни достатньо велика. Тоді формула ефективності спеціалізації набуде такого вигляду:

де Т — середні транспортні витрати на одиницю продукції.

Нерідко використовують обернене співвідношення у цій фор¬мулі, одержуючи індекс поточних витрат:

Поглиблення міжрайонного поділу праці сприяє ощадливішому використанню природних і трудових ресурсів, підвищенню ефектив¬ності виробництва.

В усьому світі спостерігається процес інтегрування національ¬них економік у єдине світове господарство, і це позначається на їхній територіально-галузевій структурі. Тому міжнародний терито¬ріальний поділ праці дедалі більше визначає територіальну органі¬зацію виробництва не лише на рівні країн, але часом і на внутрішньо-районному рівні.

Загальний рівень розвитку регіону (країни) справляє чималий вплив як на галузеву, так і на територіальну структуру господар¬ства. Високорозвинута економіка постійно відтворює умови подаль¬шого розвитку продуктивних сил. У найпростішому вигляді відтворення умов можна уявити наступним чином: високий рівень до¬ходів населення спричинює масове виробництво продукції шир¬вжитку. Це, у свою чергу, стимулює інвестиції у виробництво облад¬нання, що тягне за собою розвиток металургії, гірничодобувної про¬мисловості, енергетики тощо.

Від рівня економічного розвитку країни залежить місткість внутрішнього ринку для виробництва продукції. Наприклад, обмаль країн, що розвиваються, мають власне верстатобудування, бо у них відсутнє розвинуте машинобудування. Інтенсивне сільське господар¬ство потребує виробництва мінеральних добрив, що стимулює роз¬виток суміжних галузей хімічної промисловості.