Географія населення світу та РПС

Регіональні системи розміщуються на досить великих терито¬ріях; в Україні вони включають поселення декількох областей. Ча¬сто базою для формування регіональних систем розселення висту¬пають ТВК (як, наприклад, для Донецької регіональної системи, що охоплює Донбас). Найбільше місто регіону, найскладніше в функ¬ціональному відношенні, набуває значення регіонального центру. Іноді регіональна система може мати декілька центрів, якщо вони при¬близно рівнозначні.

Найбільшою формою розселення є мегаиоліс, що виникає у разі зрощування декількох агломерацій. Мегаполіси можуть простяга¬тись на сотні кілометрів; проте вони не являють собою цілковиту міську забудову території, її "галявини" можуть бути зайняті села¬ми, рекреаційними об'єктами тощо. Найбільші мегаполіси світу: "Босваш" — між американськими містами Бостоном і Вашингтоном; "Чиніте" — між Чикаго й Шттсбургом; "Сансан" — між Сан-Фран-ціско й Сан-Дієго; Тихоокеанське узбережжя між Токіо й Осакою; район нижньої течії р. Рейн (Нідерланди — Німеччина).

Розселення й виробництво мають прямий та зворотний зв'язок. Довгий час домінуючим фактором було виробництво, яке зумовлю¬вало певну систему розселення. І сьогодні сільське господарство й гірнича промисловість, наприклад, локалізують поселення. Але під впливом НТП великі міста "притягують" виробництво до себе. Зосе¬редженість в містах науково-дослідних закладів, вузів, великого кон¬тингенту висококваліфікованих фахівців сприяє розміщенню в них наукомістких виробництв, формуванню потужних інформаційних центрів.

Подальший розвиток систем розселення веде до їх трансфор¬мації. Друга половина XX ст. відзначається зменшенням населення багатьох великих міст (Нью-Йорк, Лондон); водночас швидко зростає їх приміське оточення: міста-супутники, які перетворюються чи на "міста-сиальні", чи на промислові додатки великих міст. Місто-центр "розвантажується" від надмірної кількості виробничих об'єктів і населення. Проте посилюються його зв'язки з іншими поселення¬ми агломерації. Такий процес має назву субурбанізації. Таким чи¬ном, урбанізація переходить на вищий щабель.

Національний склад населення не відіграє вирішальної ролі в економіці, хоча деякі національні аспекти треба враховувати у пев¬них економічних ситуаціях. До них належать: ступінь етнічної одно¬рідності у країні, національні традиції у трудовій діяльності, рівень національної культури, спосіб життя, темперамент тощо.

Залежно від демографічної ситуації у країні здійснюється певна демографічна політика — комплекс соціально-економічних заходів, за допомогою яких уряд скеровує ці процеси у потрібному напрямку. Цілі демографічної політики можуть бути діаметрально протилежні.

В усіх країнах Європи, Північної Америки, у Японії та деяких інших проводиться політика, скерована на збільшення природного приросту населення. Для цього є два шляхи: заохочення народжу¬ваності через надання різних пільг родинам, які мають дітей, і зни¬ження смертності за рахунок покращення соціального забезпечення та медичного обслуговування. Як правило, в економічно розвинутих країнах застосовують обидва методи підвищення природного при¬росту. Але треба зазначити, що одноразові вкладення у пільги на підвищення народжуваності дадуть ефект не раніше, ніж через 15 — 20 років, а тому демографічна політика має бути довготерміновою.

У більшості країн, що розвиваються, а також у Китаї, демографічна політика скерована на зниження природного приросту населення. Тут пільги надаються сім'ям, які свідомо обмежують кількість дітей. Крім того, ведеться пропаганда малої сім'ї у засобах масової інфор¬мації та іншими шляхами. Демографічна політика в Україні скеро¬вана на підвищення природного приросту населення за рахунок народжуваності. Для цього матерям, які народжують дитину, нада¬ються допомоги, додаткова відпустка тощо.

Економічні передумовиСукупність економічних умов та відношень, що впливають на особливості розміщення продуктивних сил, називається економічни¬ми передумовами розміщення. Вони великою мірою визначають те-риторіально-галузеву структуру виробництва, ефективність розмі¬щення об'єктів народного господарства, напрям міжрегіональних зв'язків. З економічними передумовами тісно пов'язані такі поняття, як економічний потенціал країни, структура народного господар¬ства, територіальний поділ праці.

Економічні передумови РПС можна погрупувати таким чином:

• історико-економічні передумови;

• особливості суспільної організації виробництва;