Географія населення світу та РПС
Спосіб організації території, методи територіального управлін¬ня істотно впливають на розміщення продуктивних сил. У соціалі¬стичних країнах виробництво розміщувалося методами жорсткого планування. У низці випадків це дозволяло примусово прискорити освоєння нових, багатих на ресурси територій. Такий політичний підхід до розміщення продуктивних сил неуникно призводив до чималих людських жертв. Концентрація виробництва, особливо те¬риторіальна, здійснювалася без врахування результатів науково-тех¬нічного прогресу та екологічної ситуації. Хотілося побудувати яко¬мога більші підприємства, тоді як у світовій економіці від середини XX ст. з'явилася тенденція територіальне розосереджувати вироб¬ництво. Внаслідок цього утворилися "суиеріндустріалізовані" регіо¬ни (в Україні також), де концентрація підприємств важкої промис¬ловості не лише викликала екологічну напругу, але й погіршила гнучкість у використанні сировини й трудових ресурсів.
Звичайно історико-економічні передумови регіонального харак¬теру впливають на розміщення продуктивних сил у регіоні, хоча іноді вони можуть зачіпати досить великі території, навіть країни. Вони створюються не стільки під дією загальних законів суспіль¬ного розвитку, скільки під дією історичних умов розвитку економі¬ки, притаманних саме цьому регіону, структури інтегрального по¬тенціалу, геополітичних та екологічних факторів. З часом вплив історико-економічних передумов вирівнюється: з'являються нові ситуації, які змушують переглянути територіально-галузеву структуру гос¬подарства. Для теперішньої України донедавнє минуле стало вже історико-економічною передумовою.
Форми суспільної організації виробництва — важлива складо¬ва системи економічних передумов розміщення продуктивних сил. Таких форм нараховується чотири: концентрація, спеціалізація, кокаоперування й комбінування.
Зараз ми розглянемо їхню роль як передумову розміщення про-дуктивних сил. Що дає концентрація? Як правило, зростає ефек¬тивність виробництва за рахунок масовості випуску продукції. На великих підприємствах більше можливостей для маневрування ма¬теріальними ресурсами та виробничим персоналом.
Збільшення виробничої потужності — не єдина форма концентра¬ції. Вона виявляється також у централізації управління шляхом об'єднання підприємств, але такий процес найчастіше називається централізацією.
Велике підприємство є районотвірним фактором: довкола нього виростають підприємства-суміжники, відбруньковуються філії. Таке підприємство стимулює розвиток усього регіону, де воно розташова¬не. За приклад може правити спорудження у Росії, у Східному Сибіру, великих ГЕС (Красноярської, Саяно-Шушенської, Усть-Ілімської) або каскаду ГЕС на р. Колумбія у США (включно з відомою греблею Гренд Кулі), які стали ядрами формування тери¬торіально-виробничих комплексів.Концентрація виробництва часто виглядає як зосередження ве¬ликих підприємств на обмеженій території, цебто як територіальна концентрація. Це властиво гірничорудній та паливно-енергетичній промисловості: за приклад можуть правити Донбас і Криворіжжя. Почасти це неуникний процес; крім того, у таких випадках відбу¬вається економія за рахунок кращого використання інфраструкту¬ри. Проте концентрація має свої межі, які не варто переступати. На певному щаблі розростання підприємство припиняє давати ефект, собівартість продукції — порівняно зі зростанням витрат на будів¬ництво підприємств — знижується повільно, а фондовіддача падає. Зі збільшенням розмірів підприємства неуникно зростає радіус пе¬ревезень сировини, палива й готової продукції, що робить її дорож¬чою. Наприклад, консервні й бурякоцукрові заводи не можуть бути занадто великими, бо довелося б здалеку звозити до них сировину, а це призводило 6 до псування овочів та буряку. Розумніше поєднува¬ти невеликі (первісна обробка сировини) й великі (скажімо, рафі-нування цукру-сирцю) підприємства.
Треба також пам'ятати про екологічну небезпеку зосередження деяких видів виробництва. І ще одне: великі підприємства погано піддаються перепрофілюванню — переходу до випуску принципово нової продукції. Тому в добу НТР концентрація виробництва не вважається безумовним благом. В економічно розвинутих країнах . — поруч з гігантами — з'являється дедалі більше невеличких підприємств (так звані "венчурні підприємства"). Оптимальним варіантом у сучасній економіці є поєднання підприємств різних розмірів, що виконують свої специфічні функції у регіоні. І тому, безперечно, українській економіці треба дещо розосередити вироб¬ництво, що підвищить загальну його ефективність.
Спеціалізація підприємства на певному виді продукції означає, що з внутрішньорегіональних і локальних причин саме у цій точці простору створюються сприятливі умови для виробництва цієї про¬дукції. Слушність такого висновку доводиться економічним аналі¬зом. Якщо ефективність спеціалізованого виробництва досить висо¬ка, то це означає, що підприємство перебуває у фокусі збігу сприят¬ливих факторів для цього виробництва. Територіальною спеціаліза¬цією називається орієнтація регіону на виробництво товарів і по¬слуг для позарайонного споживання у загальній системі територі¬ального поділу праці.