Вихідні положення шкіл та вчень про регіональні економічні дослідження. Управління регіональною економікою: цілі та завдання

• визначення оптимальної структури й ефективних функцій владної вертикалі управління соціально-економічними процесами в регіонах, що включає в обов'язковому порядку чіткий поділ на регіональному рівні повноважень і прав держави, регіональних органів державної виконавчої влади й органів місцевого самоврядування;

• розробка реальних бюджетних основ регулювання соціально-економічних процесів у регіонах, що пов'язане з подоланням фіскального характеру нинішньої бюджетної політики, визначенням науково обґрунтованих стандартів витрати коштів держбюджету, установленням об'єктивних диференційованих фінансових нормативів забезпеченості потреб населення різних регіонів країни;

• обґрунтування податкових регуляторів і важелів реалізації ефективної регіональної соціально-економічної політики, які базуються на стабільності податків, їхньому стимулюючому характері, а також забороні податкового свавілля на місцевому рівні тощо;

• розробка регіонального механізму реалізації пріоритетів розвитку території, структурної перебудови, демонополізації й роздержавлення економіки;

• дослідження й розробка технології фінансового оздоровлення в регіонах, пов'язаної з мобілізацією кредитно-фінансових ресурсів на найважливіших, принципових напрямках регіонального розвитку, з корінною перебудовою діяльності банківських, фінансових та інших структур; без подібного фінансового оздоровлення стають неможливі ані структурна перебудова, ані пожвавлення інвестиційної активності в регіонах;

• дослідження сформованої ситуації щодо ролі місцевого самоврядування в розвитку території; обґрунтування рекомендацій, спрямованих на істотне зростання цієї ролі;

• принципове уточнення понятійного апарата, теорії управління соціально-економічними процесами великих міст; вичленовування найбільш важливої сукупності проблем, які необхідно в першу чергу вирішувати в межах системи керування великими містами;

• обґрунтування нових теоретико-методологічних і методичних підходів до створення вільних економічних зон. Прикладні розробки охоплюють:• аналіз соціально-економічної ситуації в Українському Причорномор'ї;

• виділення загальекономічних і регіональних факторів розвитку народногосподарського комплексу Українського Причорномор'я;

• формування системи найважливіших пріоритетів соціально-економічного розвитку даного регіону;

• розробку організаційно-економічного механізму реалізації цих пріоритетів, пов'язану з визначенням комплексу методичних рішень безпосередньо практичної значимості;

• обґрунтування нових підходів до розвитку індустріального, мор-господарського, аграрного й санаторно-рекреаційного комплексів регіону;

• аналіз реальної ситуації й вироблення рекомендації з формування вільних економічних зон, розвитку прибережної й прикордонної торгівлі в регіоні.

На сторінках наукових видань, засобів масової інформації відбувається безліч дискусій по різних аспектах регіональної соціально-економічної політики, удосконалення управління соціально-економічними процесами в регіонах і т. д. як із ученими-регіоналістами, так і з практичними працівниками, що займаються організаційно-господарською діяльністю на місцях. Деякі намагаються довести, що не слід розділяти регіональну соціально-економічну політику на державну соціально-економічну політику в регіонах і власну соціально економічну політику регіонів. Вважають, варто вести мову про регіоналізацію державної соціально-економічної політики.

Але так порушувати питання поки зарано. Лише після того, як у чинному законодавстві будуть визначені єдині й оптимальні правила формування й прийняття держбюджету, розробки місцевих бюджетів, визначення й обґрунтування програм соціально-економічного розвитку, можна буде говорити про елементи регіоналізації державної соціально-економічної політики.