Ґрунтозахисна контурно-меліоративна система землеробства

смуги з густопокривних культур чергуються з ерозiйно нестiйкими агрофонами або з посiвами культур, які слабо захищають ґрунт від ерозії.

В умовах нестiйкого i недостатнього зволоження смуги розмiщують уздовж горизонталей. Нахили робочих ходів допускаються не бiльше 0,50. У зоні надмірного зволоження вони повиннi сприяти безпечному в ерозiйному вiдношеннi вiдведенню стоку, що досягається розмiщенням меж смуг із нахилом 2–3о до напрямку горизонталей.

При розробці сiвозмiн зі смуговим розмiщенням посiвiв передбачається, щоб у кожному полі були смуги, покритi рослиннiстю або стернею культур суцiльного посiву. При складаннi схем чергування культур у смугах, крiм дотримання правил плодозмiни i розмiщення культур по найсприятливіших попередниках, передбачається дотримання чергування агрофонiв по порам року: зяб — багаторічні трави; пар, просапні — багаторічні трави.Ширину смуги коригують з урахуванням крутості схилу, агрофону, ґрунту i кратностi проходу посiвних агрегатiв. На схилах крутістю до 30 у межах агрофонів ширина смуг становить при чергуванні багаторічних трав із просапними 60–70 м, ярими зерновими — 60-70, озимими зерновими — 140–150 м. При чергуванні озимих і ярих зернових суцільного посіву з просапними ширина смуг, як правило, повинна бути 60–70м.

Слід мати на увазі, що:

ширину смуг можна зменшувати або збільшувати, для того щоб узгодити її з шириною захвату агрегату;

на схилах із контурним розміщенням смуг їхні краї слід відводити під залуження, щоб забезпечити захист ґрунтів при розворотах сільськогосподарських агрегатів;

при розміщені смуг потрібно виходити також із того, що під культури й агрофони, які слабо захищають ґрунт від ерозії, необхідно відводити не більше половини площі схилу протягом одного сезону.

Буферні смуги із багаторічних трав. Буферні смуги в полях сівозмін, кварталах садів створюють постійним залуженням багаторічними травами вузьких смуг, розташованих контурно вздовж напрямку горизонталей. Між буферними смугами розміщують основну культуру, яка передбачена в сівозміні на даному полі, кварталах садів. Такий прийом дає змогу суттєво знизити швидкість потоку води і частково затримати твердий стік, що зменшує втрати дрібнозему від ерозії. Ґрунтозахисна роль буферних смуг, створених із багаторічних трав, є ефективною лише тоді, коли вони поєднуються з іншими заходами захисту ґрунтів, такими як протиерозійний обробіток із мульчуванням поверхні післяжнивними рештками та щілюванням. У зоні дії вітрової ерозії, коли напрямок шкідливих вітрів збігається з напрямком буферних смуг, розміщених по контуру схилів, упоперек них, тобто впоперек напрямку вітру, в полях сівозмін висівають куліси з високостеблих культур, які захищають ґрунт від видування в осінньо-зимовий період.

Ширина буферних смуг на схилах крутістю до 30 з суглинковими ґрунтами повинна бути 11–12, а на супіщаних ґрунтах — 14–16 м. Їхня ширина може коригуватися шириною захвату (від 1–2 до 3–4 проходів) посівного агрегату сівалок. Не можна проводити будь-які роботи на буферних смугах, крім знищення бур’янів, а також необхідно стежити, щоб не завдати шкоди корисним ентомофагам та птахам.

Розміщення буферних смуг може змінюватися на схилах, але частка вкритої ними площі схилу має бути постійною (5–10%). У розрахунках протиерозійного ефекту буферних смуг можна виходити з того, що 1% площі схилу, вкритої смугами з багаторічних трав, оберігає 10% площі, яка знаходиться під основною культурою.

Баланс гумусу та біогенних елементів і особливості використання добрив. Гумус, або органічна речовина, — інтегрований показник родючості ґрунту. Від його загального вмісту залежать запаси основних поживних речовин. Запаси гумусу визначають агрофізичні властивості ґрунту, зокрема його щільність, вологоємкість, агрегованiсть, протиерозійну стійкість, ефективність засобів хімізації.

За 100 років (1882–1982) вміст гумусу в ґрунтах України знизився на 0,97%, при цьому майже половину його (0,44%) втрачено за 1960–1970 роки, що збігається з початком iнтенсифiкацiї землеробства. Фактичні втрати гумусу в староорних чорноземах України становлять 20–30% початкового його запасу. В слабоеродованих ґрунтах у метровому шарі рівень гумусу знижується порівняно з повнопрофiльними на 10–20%, середньоеродованих — 20–30, а в сильноеродованих на 30–80%. Відповідно знижується продуктивність майже всіх культур.