Ґрунтозахисна контурно-меліоративна система землеробства
Створення суцільних та куртинних лісонасаджень із деревночагарникових порід на сильноеродованих і сильнодефльованих земельних ділянках із змитим, розмитим і видутим ґрунтовим покривом, на пісках та інших деградованих непродуктивних землях забезпечує захист їх від водної й вітрової ерозій та природне оздоровлення і відновлення родючості, зменшення негативного впливу на навколишнє природне середовище. До таких насаджень належать також прияружні й прибалкові лісосмуги. Куртинні лісонасадження створюють також на пасовищах для відпочинку в них худоби.
Затримання лісонасадженнями і поглинання стічних вод, що надходять із вищерозташованих полів та інших земельних ділянок, зумовлюється ступенем розпилення стоку і характером надходження води у насадження та інфільтраційною властивістю ґрунту. Важливу роль при цьому відіграє пухка лісова підстилка, яка зберігає на високому рівні максимальну водопроникність лісового ґрунту. Лісонасадження є також акумуляторами твердого стоку, а прибережні смуги і фільтрами, що запобігають замуленню та забрудненню їх шкідливими реагентами. Для посилення протиерозійної дії лісосмуг в деяких випадках їх поєднують із будівництвом гідротехнічних земельних протиерозійних споруд типу валів-канав.
Для забезпечення найвищої протиерозійної та господарської ефективності полезахисних лісосмуг потрібно постійно наглядати за їхнім станом і своєчасно проводити рубки догляду, щоб вони мали продувну чи ажурну конструкцію та необхідну кількість низькорослих чагарникових порід.
Створення системи захисних лісонасаджень завжди позитивно позначається на структурі агроландшафту і його екологічному стані. Лісові насадження ефективно впливають на вітровий режим, снігозатримання, захист ґрунтів від дефляції, формування мікроклімату. Під лісовою рослинністю не розвивається ерозія, волога, що стікає по схилу, перехоплюється лісовою підстилкою, поповнюючи запаси ґрунтових та підгрунтових вод, які живлять річки, озера і є важливим ресурсом поповнення питної води для населення. На заліснених територіях створюються кращі умови для життєдіяльності дикої флори і фауни та безпечного проживання диких птахів і тварин.
Протиерозійні гідротехнічні споруди. Протиерозійні гідротехнічні споруди належать до ґрунтозахисних заходів постійної дії з тривалим терміном окупності. Залежно від їхнього призначення протиерозійні гідротехнічні споруди класифікують таким чином:
1.Водозатримувальні земляні споруди: а) вали-канави; б) вали-тераси; в) загати по улоговинах.
2.Водовідвідні та водонапрямні земляні споруди: а) вали-канави; б) вали-тераси; в) вали-дороги; г) нагірні канави; ґ) вали-розпилювачі.
3.Водоскидні споруди: а) лотки-швидкотоки; б) перепади; в) шахтні водоскиди; г) консольні водоскиди.
4.Донні споруди: а) загати; б) напівзагати; в) донні перепади.
5.Нагромаджувачі рідинного і твердого стоків: а) вали-лимани; б) протиерозійні стави.
Найширше в Україні використовують протиерозійні гідротехнічні земляні споруди. Вони є невід’ємною частиною контурно-меліоративної організації території в умовах складного рельєфу. Це пов’язано з необхідністю, у комплексі з іншими протиерозійними заходами, запобігання змиву й розмиву ґрунту, зарегулювання та безпечного скидання надлишку талих і дощових вод, а також із потребою фіксації на місцевості контурних меж сівозмінних масивів, меж полів та робочих ділянок.
Протиерозійні гідротехнічні споруди за різними показниками поділяють на такі:
1.За агротехнологічними: вали-тераси з обома оброблюваними схилами, вали-тераси з верхнім оброблюваним і нижнім крутим схилами, останні утримують під постійним залуженням; вали-дороги; вали-канави; вали-лимани.
2.За водорегулювальними ознаками: водовідвідні вали (з аварійним скидом стоку понад 10% забезпеченості); вали розпилювачі; комбіновані вали.
3.За поздовжнім профілем і способом розміщення на місцевості: вали постійної висоти; із ступінчастими змінами верхньої відмітки гребеня валу; паралельні, прямолінійні, комбіновані, непаралельні, переривчасті.