Ґрунтозахисна контурно-меліоративна система землеробства
Протягом останніх десяти років в усіх зонах України спостерігався різкий дефіцитний баланс гумусу. Проте в усіх розвинених країнах світу давно досягнуто просте, а в ряді — розширене відтворення гумусу ґрунту. Саме останнє забезпечує всебічне поліпшення його властивостей i зумовлює високу продуктивність та стабільність землеробства.
Вiдтворення гумусного стану еродованих ґрунтів. Важливо чiтко розмежовувати втрати гумусу внаслiдок ерозiї та його мiнералiзацiї. У середньому по Українi внаслiдок ерозiї щорiчно втрачається гумусу 0,5–0,6 т з гектара. В цих умовах основним шляхом поліпшення гумусного стану ґрунтів на даному етапі є зниження інтенсивності ерозійних втрат гумусу.
Баланс органiчної речовини в агроекосистемах регулюється таким чином:
На землях I ЕТГ в iнтенсивних польових сiвозмiнах із високим насиченням просапними культурами дефiцит гумусу повинен поповнюватися за рахунок органiчних добрив, у тому числі гною, нетоварної частини врожаю — соломи, сидератiв, промiжних культур або збiльшення питомої ваги в сівозмінах багаторiчних трав.
На землях II ЕТГ у ґрунтозахисних кормових i зерно-трав’яних сiвозмiнах, насичених на 40–50% i бiльше багаторiчними травами та культурами суцiльного сiву, бездефiцитний i позитивний баланс гумусу в основному досягається за рахунок бiологiчних особливостей цих культур та використання як органічних добрив нетоварної частини врожаю, що також пiдвищує протиерозiйну стiйкiсть агрофонiв.На фонi бездефiцитного, або позитивного балансу, гумусу, що забезпечується за рахунок внесення органiчних добрив, збiльшення питомої ваги багаторiчних трав, використання нетоварної частини врожаю, потрiбно додатково у виглядi мiнеральних добрив вносити поживнi речовини, яких не вистачає для створення оптимального рiвня живлення рослин.
Розрахунки балансу поживних речовин дають змогу виявити потребу в добривах на рiвнi сiвозмiни, господарства, ферми, зони, країни, прогнозувати змiни у вмiстi поживних речовин в ґрунті, скоригувати динамічну систему удобрення виходячи з конкретних умов вмісту поживних речовин в ґрунті і запланованої урожайності.
Структура балансу складається з усiх статей витрат i надходження поживних речовин у системi грунт–добриво–рослина. Зiвставлення сумарної кiлькостi бiогенних елементiв, що надходить в систему й вiдчужується із неї, визначає баланс поживних речовин — бездефiцитний, негативний, позитивний.
Важливим показником, необхiдним для розробки системи добрив, є відсоткове спiввiдношення сумарної величини надходження поживних елементiв та їхній витрат, так звана iнтенсивнiсть балансу. Стале землеробство забезпечується оптимальною, диференцiйованою за рiзних природно-клiматичних умов, iнтенсивнiстю балансу поживних речовин, рiвень якої визначається ґрунтовою вiдмiною, ступенем її еродованостi, iнтенсивнiстю сiвозмiни, вмiстом у ґрунті поживних речовин. На рівнинних ґрунтах Степу i Лiсостепу для оптимізації ґрунтової родючості потрібно прагнути до близького до бездефiцитного балансу азоту та калiю й перевищеного над виносом на 10–20% надходження фосфору. При оптимальному вмiстi рухомих форм фосфору в ґрунті достатня звичайна компенсацiя (100%) його виносу.
На легких за механічним складом, малородючих та еродованих ґрунтах Полісся необхідно забезпечувати активно позитивний баланс усiх елементiв живлення, з надлишком, що дасть змогу вести розширене вiдтворення родючості ґрунтів.
На повнопрофiльних i слабоеродованих ґрунтах I ЕТГ найдоцiльніше при необхiдностi вести iнтенсивне землеробство. Високопродуктивнi, вимогливi до родючостi ґрунту культури зерно-паро-просапної та iнших iнтенсивних сiвозмiн потребують значної кiлькостi поживних речовин. Висока врожайнiсть культур зумовлює високу мiнералiзацiю гумусу i винос поживних речовин. Поповнення гумусу в системi КМЗ передбачається передусiм за рахунок використання органiчних добрив: гною, повернення у ґрунт рослинних решток побiчної продукцiї культур — соломи зернових, стебел кукурудзи, соняшнику. Це зумовлюється не тiльки необхiднiстю створення бездефiцитного балансу гумусу, але й можливiстю за рахунок реутилiзацiї поживних речовин значно скоротити енергоресурснi витрати. В господарствах тваринницького напряму завдяки великому обсягу виробництва i використання гною й вiдповiдної кiлькостi внесення з ним органiчного азоту та iнших поживних елементiв потреба у мiнеральних добривах зменшується до мiнiмуму. В iнших господарствах за нестачi органiчних добрив для забезпечення оптимального балансу витрати основних елементiв потрiбно компенсувати за рахунок мiнеральних добрив.
На схилових землях II ЕТГ (слабо- i середньоеродованих) в умовах переважно біологічного землеробства оптимізація балансу поживних речовин значною мірою досягається застосуванням бiотехнологiчних засобів. На фоні комплексу протиерозійних заходів у ґрунтозахисних зерно-трав’яних сівозмінах, насичених багаторічними та однорічними травами i культурами суцільного посіву, відчужуваний з урожаєм азот компенсується за рахунок його біологічної фіксації бобовими культурами. Внаслідок цього відповідно скорочується обсяг використання азотних мінеральних добрив, зменшується небезпека забруднення екосистеми продуктами ерозії. Частково дефіцит поживних i бiофiльних речовин можна поповнювати за рахунок повернення в ґрунт соломи та іншої нетоварної продукції. Мінеральні добрива застосовують у мінімальних дозах з локальним їх внесенням у ґрунт i при підживленні озимих та багаторічних культур.