Сільське господарство північно-східного району
4 РІВЕНЬ РОЗВИТКУ ТА ТЕРИТОРІАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ ПІВНІЧНО-СХІДНОГО РАЙОНУ
Склад району: Харківська, Сумська, Полтавська області (3 області). Площа - 84,0 тис.кв.км (13,9 % площі України), населення на 1.01.1997 - 6163,3 тис.чол.(12,1 % населення України), у тому числі міське - 4309,6 тис.чол., сільське - 1853,7 тис.чол. Фактори розвитку району. Людські ресурси. Роль і місце району в системі національної економіки. Господарський комплекс району як інтегральне поєднання міжгалузевих територіальних комплексів: машинобудівного, паливно-енергетичного, хіміко-індустріального, лісопромислового, індустріально-будівельного, агропромислового, транспортного, рекреаційного.Промисловість - провідна галузь Північно-Східного району. Спеціалізація промисловості: машинобудування і металообробка, легка, харчова, хімічна і нафтохімічна галузі. Спеціалізація сільського господарства: виробництво товарного зерна (пшениці, кукурудзи), цукрових буряків, соняшнику. Високий розвиток овочівництва і садівництва, м'ясо-молочного і м'ясо-сального тваринництва. Рівень урбанізації: 69,9 %, тобто вищий від середньоукраїнського (67,8 %).
Щільність населення: 73 чол. на 1 кв.км або 86,9 % від середньоукраїнського показника. Найбільші міста: Харків - 1536 тис.чол. (на 1.01.1997) - центр регіону, Суми - 302 тис. чол., Полтава - 319 тис. чол. Найгостріші проблеми розвитку: необхідність заміни застарілого обладнання у машинобудуванні, ускладнення демографічної ситуації у сільській місцевості, дефіцит водних ресурсів, необхідність створення нових потужностей для переробки сільськогосподарської сировини.[7]
Фінансові відносини в сільському господарстві.
В умовах ринкової економіки, до якої Україна прагне перейти , кожна галузь , підприємство мають самі дбати про самоокупність свого виробництва. В тому скрутному становищі , в якому перебуває Україна , сільському господарству важко сподіватися на підтримку збоку бюджету , як це робиться в усіх розвинених країнах світу і деяких країнах що розвиваються.
Розглянемо проблему саме валютної самоокупності сільського господарства.
За рахунками міністерства сільського господарства та продовольства України у 1994 році АПК України потребував промислової продукції на 3049,6 млн. доларів США. Певну частину її треба було імпортувати. Переважну більшість імпортної продукції становить продукція паливно-енергетичного комплексу. Її питома вага дорівнює 75,9 % ( 6809,6 млн. доларів США). Тому необхідно достатньо докладніше розглядати проблему сільськогосподарської продукції саме з точки зору споживання продукції паливно-енергетичного комплексу. В свою чергу вона розподіляється на продукцію нафто-газової, хімічної та нафто-хімічної промисловості , з одного боку, і на інше паливо з другого.
Витрати сільського господарства на продукцію першого виду, тобто на нафто-газові енергоносії, становить 393,6 млн. крб , тоді як витрати на інше паливо – тільки 17,4 млн крб. тому далі ми будемо розглядати окупність витрат тільки на бензин та дизельне пальне.
Оскільки технологія сільськогосподарського виробництва змінюється дуже повільно, для нашого аналізу можна використати дані роки 1985, коли в річному звіті с/г підприємства ще надавалися дані про споживання бензину та дизельного палива в вартісному вирішенні. В 1994 році на потреби сільськогосподарського виробництва було використано дещо менше пального : дизельного палива 3856,3 тис тонн, бензину 1677,6 тис тонн.
За методикою кожне сільськогосподарське або переробне підприємство може зробити оперативні розрахунки і вибрати найвигідніший для себе вид експортної продукції та спосіб її реалізації.[7]
5. Сільське господарство на початку ХХІ століття.
В 1991 році була Україна стала незалежною державою. Світ визнав Україну як державу , але в Україні ще досі не було створено сприятливого механізму сільського господарства. Найголовніші цьому причина ігнорування державного регулювання , як елемент управління в умовах ринку та політичне протистояння.
Нарешті з’явилась програма “Україна 2010” . Звичайно їй ще належить пройти певні узгодження і доопрацювати , але будемо сподіватися , що “Україна 2010” стане дорогою для агропромислового комплексу , яка виведе його на відчутно новий економічний рівень.