Територіально-виробничі комплекси України
У країні спостерігається значна регіональна диференціація у показниках розміщення та розвитку продуктивних сил галузі. Так, у відправленні газет та журналів на столицю України припадає майже 40%. Це пояснюється помітною територіальною диференціацією до¬ходів населення, а також тим, що Київ є найбільшим діловим та культурним центром країни. Значною є частка Києва і в розвитку нових видів зв'язку — електронної пошти, Інтернету, мобільного зв'язку, пейджингу. На Київ припадає 11,3% телефонних апаратів домашнього користування. На частку Донецької, Дніпропетровської та Харківської областей припадає відповідно 8,3%, 7,8% та 6,7% до¬машніх телефонних апаратів. Таким чином найбільш розвинуті про¬мислові області припадає більше третини всієї кількості телефонних апаратів.
Для зв'язку України характерними є всі недоліки розвитку продуктивних сил інфраструктури у трансформаційному періоді:
нерівномірна щільність охоплення території послугами, фізичний знос і моральне за старіння обладнання, низький рівень розвитку цифрової первинної мережі, недостатня кількість телевізійних ка¬налів для потреб державного і комерційного мовлення на більшості географічної території країни, висока питома вага ручної праці в поштовій галузі, а також низька якість поштових послуг, помітні територіальні диспропорції у рівні розвитку галузі в цілому в індустріальних регіонах та на периферії.На початок 2000 -х років існуюча в Україні первинна мережа, а також найбільш розгалужені вторинні мережі телефонного і теле¬графного зв'язку оснащені переважно достатньо застарілими анало¬говими системами передачі і таким же комутаційним обладнанням. Цим системам притаманна низька якість каналів зв'язку, особливо помітна при передаванні дискретних сигналів. Пріоритетним на¬прямком розвитку первинної мережі є будівництво магістральних цифрових волоконно-оптичних (ВОЛЗ) та радіорелейних (ЦРРЛ) ліній зв'язку, які забезпечують значно більшу пропускну спро-можність ліній зв'язку (на два-три порядки).
Для систем персонального радіо виклику (радіо пейджингу), оптимальних для використання у службах оперативного виклику, перспективними є стандарти ЕК.МЕ8 та РЬЕХ.
Мережі стільникового зв'язку, які поступово витісняють з ринку комунікацій радіо пейджинг, для підвищення якості та збіль¬шення асортименту послуг, розвиваються через використання нових діапазонів радіочастот та способів доступу до мереж, а також впро¬вадження сучасніших, порівняно з широко вживаними зараз в Ук¬раїні, стандартів.
На даний час в Україні поки що найбільшу територію покрит¬тя мають мережі аналогового стільникового зв'язку достатньо за¬старілого стандарту NN4^450, доступ до яких надає компанія UМС.
Тому в Україні, згідно з концепцією розвитку рухомих мереж зв'язку, більш перспективними визнано цифрові стандарти другого покоління С8М-900 (ЕС8М-900) та ОС8-1800 (05М-1800), які вже впроваджуються переважною кількістю операторів і мають цілу низку переваг, зокрема — широкі можливості міжнародного роумінгу (доступу до мережі стільникового зв'язку відповідного стан¬дарту поза межами покриття власного оператора за кордоном Ук¬раїни). Поки що обмеженими в Україні є можливості розвитку стан¬дарту ОАМР5, доступ до мережі якого переважно у лівобережній України надає компанія ОСС (найближчим часом вона відкриває доступ до мережі стільникового зв'язку також у стандарті 08М-1800). Достатньо прогресивним є розвиток мережі стаціонарного стільникового зв'язку в стандарті СОМА, причому не виключеним є і впровадження цього стандарту для доступу у мережу мобільного зв'язку. У найближчі десять років передбачається впровадження системи мобільного зв'язку третього покоління ІЛУ1Т5, яка зможе забезпечувати передавання інформації на певних ділянках зі швидкістю до 2 Мбіт/с.
Перспективним для роботи в Інтернеті комплексної безпроводової системи "персональний комп'ютер-мобільний телефон" є впровадження високошвидкісного протоколу доступу до мережі та; передачі даних ОРК8.
Використання транкінгових систем (персо¬нальних радіостанцій з виходом у телефонну мережу) в Україні, внаслідок низької ефективності використання радіочастот, є доціль¬ним, в першу чергу, для відомчого зв'язку, а також у невеликих на¬селених пунктах, де розгортання стільникової мережі не є виправда¬ним з точки зору відшкодування витрат.
З точки зору організації транзитних інформаційних маршрутів на шляху із Європи в Азію є вигідним географічне розташування України, чим і зумовлена її участь в багатьох міжнародних телеко¬мунікаційних проектах.
Для вирішення питання інформатизації України необхідно провести значні структурні зміни у зв'язку, наслідком яких має ста¬ти: