Доказ у публічному виступі

Розглянемо окремі положення діалектичної логіки та її вимоги до оратора:

—всебічність у підготовці і викладі матеріалу, вивчення матеріалу в усіх його зв'язках і опосередкуваннях;—історичність — розгляд предмета в процесі становлен¬ня розвитку, в повній відповідності до основних за¬ конів матеріалістичної діалектики;

—практичним підхід до змісту промови, тобто тісний зв'язок її з життям, характером аудиторії, практикою;

—конкретність.

Нехтування вимогами діалектичної логіки призводить до догматичного1 або релятивістського розуміння істини.

Ораторське мистецтво вимагає також дотримання за¬конів формальної логіки, до яких належать такі: закони тотожності, несуперечності, виключеного третього і закон достатньої підстави. Формально-логічні закони мислення вперше були сформульовані й розроблені Аристотелем.

Розглянемо значення для красномовства кожного з цих законів формальної логіки.

Закон тотожності відбиває визначеність думок. Думка оратора повинна цілком відповідати певному змісту. Необ¬хідно чітко визначити предмет думки, протягом усієї про¬мови мати на увазі саме цей предмет, а не інший.

Закон тотожності вимагає також точного визначення понять. Л.М. Толстой твердив, що тільки точне визначення та вживання понять і слів роблять можливим людське спілкування, зв'язок оратора із слухачами.

Закон несуперечності. Сутність закону полягає в тому, що два протилежні судження про один і той самий предмет, взятий в один і той самий час і водному й тому ж відношен¬ні, не можуть бути одночасно істинними; принаймні одне з цих суджень с хибним.

Закон виключеного третього стосується протилежних суджень. Якщо одне судження істинне, то друге — хибне, третього судження не існує.

Закон виключеного третього вимагає давати прямі від¬повіді на поставлені запитання.

Суперечність неправильного міркування слід відрізняти від суперечностей, які притаманні всім життєвим явищам. Життєві суперечності об'єктивні, вони є внутрішнім дже¬релом виникнення і розвитку всіх предметів і явищ. На відміну від них суперечність неправильного міркування породжує суперечності плутаного, непослідовного мислен¬ня, тобто логічні суперечності.

Закон достатньої підстави вимагає, щоб будь-яка іс¬тинна думка мала достатню підставу. Що вважається до¬статньою підставою для доказової, логічно переконливої промови? Достатньою підставою насамперед є добре підіб¬раний і перевірений фактичний матеріал. Необхідно брати не окремі факти, що стосуються питання, яке розглядаєть¬ся, а всю їх сукупність.

4. Спростування

Особливе місце в ораторському мистецтві посідає доказ хибності або безпідставності будь-якої тези — спростування, яке частіше використовується у дискусії або полеміці.

Спростуванням називається логічна операція установ¬лення хибності або необґрунтованості положення, яке ви¬сунуте як теза.

Поняття спростування — відносне поняття, тобто сама операція має смисл лише у відношенні процесу доказу, який відбувся, коли намічається дискусія між присутніми або відсутніми учасниками, з яких того, хто висунув тезу, на¬зивають пропонентом, а супротивну сторону, яка виступає із спростуванням, — опонентом.

Будучи операцією, спрямованою на руйнування доказу, який відбувся раніше, спростування може бути виконано трьома способами.