Антична та словянська риторика
У цьому зв'язку автор наголошує на особливій, суттєвій від¬мінності судової суперечки від наукової: «Наука вільна у виборі своїх засобів; учений вважає свою роботу завершеною лише тоді, коли його висновки підтверджені безумовними доказами; але він не зо¬бов'язаний знайти рішення своєї наукової загадки; якщо у нього не вистачає засобів дослідження або відмовляється далі працювати го¬лова, він закине свої креслення й обчислення і займеться іншим. Істина залишається не з'ясованою, і людство чекатиме, доки не знайдеться удачливіший шукач. Не те в суді: там немає довільної відстрочки. Винуватий чи невинуватий? Відповідати треба»'.
Аби переконатися, наскільки глибоко й аргументовано розк¬ривається в «Мистецтві промови на суді» зазначена тема, варто бо¬дай фрагментарно оглянути її структуру і зміст.
Глава І. Про склад (Чистота стилю. Про точність стилю. Багат¬ство слів. Знання предмета. Засмічені думки. Про порядність. Про¬стота і сила. Про милозвучність).
Глава II. Квіти красномовства (Образи. Метафори і порівняння. Антитеза. Інші риторичні звороти. Загальні думки).
Глава III. Медитація (Пошуки істини. Картини. Про безперерв¬ну роботу. Схема промови).
Глава IV. Про психологію в промові (Характеристика. Житейсь¬ка психологія. Про мотив).
Глава V. Попереднє опрацювання промови (Юридична оцінка діяння. Моральна оцінка злочину. Про творчість. Художня обробка. Ідея. Диспозиція).
Глава VI. Судове слідство (Про допит свідків. Про достовірність показань свідків. Про розбір показань свідків. Про експертизу). ,
Глава VII. Мистецтво дискусії на суді (Деякі правила діалекти¬ки. Перебільшення. Повторення. Про недомовки. Можливе і вірогід¬не чи ймовірне. Про здоровий глузд. Про моральну свободу ритора).
Глава VIII. Про пафос (Здоровий глузд і почуття. Почуття і спра-ведливість. Пафос як неминуче, законне і справедливе. Мистецтво пафосу. Пафос фактів).
Глава IX. Заключні зауваження (Письмова робота й імпровіза¬ція. Про увагу слухачів. Декілька слів обвинувачу. Декілька слів за¬хиснику).
Кілька слів про захисну промову. Замість післямови подається рецензія А.Ф. Коні «Мистецтво промови на суді».
П. Пороховщиков був і залишається видатним теоретиком су¬дової риторики. Ось його цінні поради, ніби звернені до нинішніх судових риторів:
• поважайте гідність осіб, які виступають у судовому процесі;
• уникайте домислів про самого себе і про присяжних;
• не допускайте, щоб різкість переходила в грубість, але пам'я¬тайте й інше: непотрібна ввічливість також може різати вухо і, гірше того, може бути смішною;
• говоріть просто, але водночас виразно й вишукано;
• знайте ціну словам, пам 'ятайте, що одне просте слово може інколи виражати всю суть справи з точки зору звинувачення або за¬хисту; один вдалий епітет інколи вартий цілої характеристики.
Костянтин Зеленецький (1812—1858). Професор Рішельєвського ліцею в Одесі, автор багатьох книг, статей з питань філософії, ло¬гіки, естетики, словесності, історії, географії, зокрема викладання цих наук у навчальних закладах. Написав цікаві праці, які не втра¬тили цінності й досі: «Дослідження про риторику», «Дослідження значення побудови й розвитку слова людського і додаток цього дос¬лідження до мови російської» '.Учений розробив оригінальне розуміння творчого акту в сло¬весній дії, переборов абстрактний розподіл слова й думки в про¬цесі «породження думок», а потім розташування їх у процесі мис-леннєвого породження. К. Зеленецький першим серед вітчизняних учених повернув риторику обличчям до творчого винайдення й відповідального вчинку в мовленні.