Іудаїзм

Чи не найбільш відомим серед них є обряд обрізання. Згідно з біблейськими леген-дами Бог подарував єврейському патріарху Аврааму землю ханаанську, а вдячні євреї повинні за це у всьому йому підкорятися і на знак союзу з ним у всіх хлопчиків на во-сьмий день після народження відбувається обряд обрізання. Талмуд вважає, що це по-винно бути символом незалежності до богообраного народу.

На житлі віруючого єврея прибивається коробочка з молитвами на пергаменті, щоб до будинку не проникла нечиста сила (медуза – кусок пергаменту, на якому написані вірші з Тори). Такі ж амулети(філактерії) прикріплюються на лоб і на ліву руку під час моли-тви.

Не останнємісце в іудаїзмі займає ритуальний обряд обмивання. Рабини приписують віруючим напередодні суботи та інших релігійних свят здійснювати обмивання рук в мікві – спеціальному басейні з дощовою або джерельною водою – перед кожною моли-твою.

Релігійні свята іудаїзму тісно пов’язані з культом Яхве. Головним з них є Судний день. В цей день Бог вирішує долю кожної людини на майбутній рік. В це свято вірую-чі повинні виявити найбільшу покірність і смиренність, повинні розкаюватись у гріхах і просити у Бога прощення. Свято обов’язково супроводжується жертвоприношенням. За чоловіка – білого півня, а за жінку – курку.

За дев’ять днів до цього свята відмічається запозичене у вавілонян свято, яке у сучас-ному іудаїзмі перетворилося у свято нового року. Згідно з вченням іудаїзму в цей день бог Яхве нібито все підраховує, щоб через дев’ять днів винести вирок.

Значне місце в іудейському релігійному календарі займає свято Суккот (кучки). У давніх євреїв його святкували щорічно після жнив і збору винограду. На святі глава сі-м'ї приносив жертву, частина якої йшла священику, а іншу частину з'їдали чисті. Вісім днів продовжувалися молебни, під час яких древні євреї розмахували на честь Бога зе-леними гілками, благали дати хороший врожай, а також проводили обряд водовиливан-ня з метою забезпечити своєчасні дощі. Це давнє свято в сучасному іудаїзмі набуло ін-шого вигляду і присвячене спогадам про міфічний вихід євреїв з Єгипту. Як і колись свято продовжується вісім днів, під час яких віруючий повинен щоденно вранці та уве-чері відвідувати синагогу. Рабини у ці дні закликають повернутися до землі батьків, до Ізраїлю — духовного центру іудаїзму.

Віруючі під час свята махають над головою правою рукою з лулавом (своєрідний букет з верби, мірти і пальмових листів), в лівій тримають етрог (плід одного з різновидів ли-мона). При цьому обов'язково згадують Всевишнього. На шостий день лулавом стука-ють об підлогу, поки з нього не опаде листя. На восьмий день — з ним танцюють на-вколо синагоги на знак того, що закінчилося читання останнього розділу П'ятикнижжя Мойсея.

В танці беруть участь всі присутні в синагозі — бідні та багаті. Церковне духовенство трактує цей обряд як прояв єдності та класового миру серед єврейського народу.

В дні зимового сонцестояння також вісім днів відзначається свято Ханука — освіт-лення будинку божого. Воно повинно нага дувати про запалювання перших свічок в Єрусалимському храмі, надаючи виключного значення цій події як врятуванню релігії євреїв. Головне в обряді — запалювання ханукальних свічок, додаючи щовечора по од-ній свічці. Нагадаємо, що це свято дуже даввнє і також відмічалося багатьма народами, як день світла. Наприклад, єгиптяни присвячували його богу Осірісу, вавілоняни — богу сонця Шамашу, греки — Діонісу. Іудейські землероби охоче запозичили його у сусідів, але жреці з часом прибрали до рук і цс свято.Ідеї богообраності єврейського народу підтримуються і розповсюджуються і під час свята Пурим. Воно святкується в березні і являє собою підготовку до весняного свята — Паски. Дуже значним щорічним святом іудейської релігії є Паска Коли давні єврей-ські племена займались тваринництвом, існувало весняне свято, пов'язане з вигоном тварин на пасовище — Песах. Під час цього свята приносились жертви (ягнятко або козеня) духам плодючості, з метою отримати приплід від худоби і збереження їх моло-дняка. З часом, головним заняттям древніх євреїв

стало землеробство. Тоді свято Песах перетворилося у свято зем леробства Мацуот, яке проходило під час жнив в Палестині (весною). В жертву приносився перший сніп, з якого випікали священні коржики, котрі отримали назву маци. Пізніше Песах і Мацуот злилися в одне свято Паску, але його вже стали пов'язувати

з біблейським міфом про вихід євреїв з Єгипту. Жертовні церемонії під час Паски по-винні віддячити богові за те, що він зробив древніх євреїв обраним народом. Потім ра-бини, котрі прийшли на зміну жрецям, розробили церемонію святкування Паски, пов'я-завши її ще й з вірою в прихід месії, перетворили її в сімейне свято. В одну з пасхаль-них ночей, проповідують богослови, прийде предтеча месії — Ілля, а за ним сам месія, і повер¬не бог Ягве обраному народу його колишню силу і славу,