Особливості українського закону свободу совісті релігійні органі
Подібний характер мали події у цей день в с. Куропатники. 25 квітня 1992 р. близько 13 години група віруючих з священиком греко-католицької кон¬фесії прибула до церкви з метою провести релігійний обряд. Віруючі з числа православних, які користувалися цією культовою спорудою, перегородили дорогу двома вантажними автомобілями, щоб недопустити у церкву греко-католиків, і звернулися до них з про¬позицією, щоб вони провели обряд посвячення паски наступного дня разом з священиком УАПЦ. Після цього віруючі УГКЦ провели обряд біля хреста, що знаходився поблизу церкви.
У законодавстві про релігійні культи гарантується у порядку, визначеному чинним законодавством, пра¬во для виконання статутних завдань засновувати ви¬давничі, поліграфічні, виробничі, реставраційно-буді-вельні, сільськогосподарські та інші підприємства, а та¬кож добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), які мають право юридичної особи (ст. 19).
Релігійна організація має право приймати на ро¬боту громадян. Умови праці встановлюються за уго¬дою між релігійною організацією та працівником і визначаються трудовим договором, який укладається у письмовій формі. Релігійна організація зобов'язана в установленому порядку зареєструвати трудовий до¬говір.
У такому самому порядку реєструються доку¬менти, що визначають умови оплати праці священ¬нослужителів, церковнослужителів і осіб, які працю¬ють у релігійній організації на виборних посадах. Громадяни, які працюють у релігійній організації за трудовим договором, можуть бути членами проф¬спілки (ст. 25).
Законодавство наділяє релігійні організації і гро¬мадян широкими правами, які пов'язані зі свободою віросповідання. За ст. 21 релігійні організації мають право засновувати і утримувати вільнодоступні місця богослужінь або релігійних зібрань, а також місця, ша¬новані в тій чи іншій релігії (місія, паломництво).
Богослужіння, релігійні обряди, церемонії та про¬цесії безперешкодно провадяться у культових будівлях і на прилеглій території, у місцях паломництва, уста¬новах релігійних організацій, на кладовищах, в місцях окремих поховань і крематоріях, квартирах і будинках громадян, а також в установах, організаціях і на підприємствах за ініціативою трудових колективів і ради адміністрації.
Командування військових частин надає мож¬ливість військовослужбовцям брати участь у бого¬служіннях і виконанні релігійних обрядів.
Богослужіння та релігійні обряди в лікарнях, шпиталях, притулках для старих та інвалідів, місцях попереднього ув'язнення і відбування покарання про¬вадяться на прохання громадян, які перебувають в них, або за ініціативою релігійних організацій. Адмі¬ністрація зазначених установ сприяє цьому, бере участь у визначенні часу та інших умов проведення богослужіння, обряду або церемонії.
В інших випадках публічні богослужіння, релігійні обряди, церемонії та процесії проводяться щоразу з дозволу держадміністрації даної території (району, міста). Клопотання про видання вказаного дозволу подається не пізніше як за 10 днів до призначеного строку проведення богослужіння, обряду, церемонії чи процесії, крім випадків, що не терплять зволікання.
Також громадяни та релігійні організації мають право на придбання, володіння і використання ре¬лігійної літератури мовою на свій вибір, а також ін¬ших предметів й матеріалів релігійного призначення (ст. 22), вони можуть здійснювати добродійну і куль¬турно-освітню діяльність релігійних організацій (ст. 23), мають право встановлювати і підтримувати міжна¬родні зв'язки та прямі особисті контакти, включаючи виїзд за кордон для паломництва, участь у зборах та релігійних заходах (ст. 24).
Таким чином, розглянувши обидва питання цієї теми, відзначимо, що діяльність державних органів щодо конституційного забезпечення релігійного жит¬тя в Україні повинна грунтуватися на таких знаннях.1. Свобода совісті — це конституційно-правовий принцип, який обґрунтовує право громадян сповідати будь-який релігійний культ або займатися гуманісти¬чно-просвітницькою діяльністю. Вона може мати різ¬ні історичні форми і залежить від співвідношення зв'язку канонічного права з системою законодавства, ступеня їхнього поєднання або, навпаки, протистав¬лення. Необхідно розрізняти ідеологічно-концепту¬альну, програмно-політичну і конституційно-правову форми вияву свободи совісті.
2. Основними принципами свободи совісті вва¬жаються надання державою гарантій права на свободу совісті, рівноправність громадян незалежно від їх¬нього ставлення до релігії, рівність усіх релігійних організацій перед законом, відокремлення церкви від держави, світський характер освіти, відповідальність релігійних організацій за порушення законодавства, право на майно, проведення богослужінь, релігійних обрядів, церемоній та процесій у передбачених зако¬ном випадках.