Пізні національні релігії
Рама — герой, благородна людина, воїн, мудрий монарх і люблячий чоловік. Його дружина Сіта є уо¬собленням жіночої вірності, любові й шляхетства, еталон індійської жінки. Загибель її символічна: чис¬тота жінки є настільки святою, що тільки смерть зми¬ває підозри. І хоч загибель Сіти руйнує щастя Рами, сама поема в цілому ніким в Індії не сприймається як трагедія. Рамаяна найкраще відображає національний дух індійців, їхній спосіб життя, думи, етичні й куль¬турні цінності. Тому й не дивно, що Рама обожнений в уяві народу.
Другою відомою і шанованою аватарою Вішну вважають Крішну. Будучи колісничим і радником го¬ловного героя — воїна Арджуни, він розкриває йому вище значення небесного й етичного закону. Саме це тлумачення Крішни увійшло у вигляді розділу до складу Махабхарати. Пізніше Крішна трансформував¬ся з мудреця-філософа у веселого й задоволеного лег¬коважного бога-пастушка, і саме в цій іпостасі став відомим і шанованим в усій Індії.
Жрецями індуїзму, носіями основного релігійного культу, ритуального обряду, етики, естетики, форм соціального укладу і побуту були члени брахманських каст. З їх числа обиралися радники і чиновники, во¬ни диктували народу норми життя, які зводилися головним чином до суворого збереження ієрархії каст і дотримання норм поведінки в середині касти. Брах¬мани були домашніми жрецями в багатих, передусім самих брахманських сім'ях. З їх числа виходили най¬авторитетніші релігійні учителі — гуру, які навчали молоде покоління мудрості індуїзму. Однак найго¬ловнішою соціальною функцією брахманів як найви¬щого в Індії шару суспільства було задоволення релігійних потреб населення.
У межах домашніх святилищ індійці були самі собі господарями і самі виконували щоденно, щомісячно або щорічно нескладні ритуальні обряди. Участь брахмана в сімейних ритуальних відправленнях завжди бажана, а в найважливіших сімейних обря¬дах — весілля, народження дитини, похорони — про¬сто необхідна.
Авторитет брахмана, чий особистий престиж зав¬жди зумовлений належністю до найвищих брахмансь¬ких каст, в Індії безумовний. Цей авторитет виявляв¬ся насамперед у винятковому праві брахманів прино¬сити жертви Богам у храмах. Мета відвідування хра¬му — можливість благоговійного споглядання статуї Бога, відчуття належності до божественної величі. За це право індуїсти залишають у храмі свої підношення (причому існує досить стала такса оплати праці жреців храму за різні послуги або за їхні різноманітні ритуальні дії).
Переконання в необхідності посередництва жреця для досягнення цілей, які можуть бути реалізовані лише за умови сприяння надприродних сил, випливає з давньої магії. В Індії та індуїзмі це знайшло вияв у вигляді магічних способів — тантр, на основі яких виникли формули — мантри, тобто освячені закли¬нання. Мангри використовують багато індійців. Власні мантри мають рибалки, пастухи, пожежники та ін.
Роль, аналогічну мантрам, відіграють і численні талісмани й амулети (шнурки, значки тощо). Всі ці предмети, як і мантри, є необхідним реквізитом про¬фесійних чаклунів, по допомогу до яких звертаються у важких випадках індійці, особливо у селах.
Чаклун — це той самий жрець, але рангом ниж¬чий, простіший, найчастіше — неписьменний. Ос¬новою його мудрості є діаграми і чаклунські кола (ян-три) з літерою "О". Він має великий авторитет серед населення.
І жреці — брахмани — з їх високоурочистими храмовими і респектабельними домашніми ритуала¬ми, і напівписьменні сільські чаклуни-знахарі, з їх¬німи заклинаннями-мантрами та діаграмами, однако¬во вписуються в ту гігантську вільну синкретичну систему, яку становить індуїзм. Важливий елемент цієї всеохоплюючої системи — численні, часто дуже яскраві й вражаючі обряди і свята. На думку деяких дослідників, саме сукупність ритуалів і обрядів і ро¬бить індійців індуїстами.Багато ритуальних обрядів припадає на урочисті й пам'ятні дати, коли святкові збори, походи на честь того чи іншого божества, масові паломництва до "святих" місць пов'язані з популярними давньо¬індійськими героями, приваблюють мільйони людей і стають всенародними подіями першорядного значення.
Саме у ці врочисті дні всенародних свят наочно спостерігається та сила індуїзму, яка цементує в єдину релігійно-культурну спільність людей, що на¬лежать до різних рас і каст і розмовляють різними мовами.
Крім свят на честь Рами чи Крішни, заслуговують на увагу такі свята, як Дурга-пуджа, — свято світильників, які засвічуються на честь богині щастя Лакшмі; свята на честь богині мудрості Сарасваті і покровителя багатства й торгівлі Ганеші. Свята на честь Шиви відзначаються щомісячно в ніч нового місяця. Помітне місце серед загальноіндійських свят посідає велике паломництво Кумбхамела — святку¬вання на честь давніх богів і амріти, напою безсмер¬тя. На ці святкові обряди з усієї Індії до Гангу з'їжджаються мільйони паломників, які перебувають тут майже місяць. Головний момент обряду — обми¬вання у священних водах Гангу. Тут можна зустріти виснажених аскетів, монахів, йогів, факірів. Спеціальна каста брахманів — панда — обслуговує па¬ломників, які для ритуального обмивання повинні бути старанно поголені (ні волосинки аж до брів і повік). Спеціальні служителі стежать за порядком і пильно охороняють права брахманів, які збирають плату з паломників.