Розвиток творчого мислення дітей

• установлювати логіку причинно-наслідкових відносин;

• уміти формулювати правила та закони функціо¬нування природних і соціальних явищ;

• розуміти та застосовувати засоби образного по рівняння (аналогії);

• використовувати методи керування мисленням (формулювати дослідницькі питання, мозковий штурм, комбінаційний аналіз тощо).

У цьому розділі значної уваги приділено розвитку мовленєвих умінь. Наукові досліди педагогів свід¬чать, що невміння висловити свою думку, бідний словниковий запас, негнучкість у використанні си¬нонімів і антонімів тощо, може суттєво загальмува¬ти процес творчості школяра. Тому в другому роз¬ділі наведено вправи для праці зі словами, речення¬ми й цілими текстами.

Останній, третій розділ програми спрямовано на розвиток евристичного мислення. Завдання третьо¬го розділу розраховані на дітей та підлітків 11 — 14 років. Основне місце тут займають проблемні си¬туації високого ступеня невизначеності. Для їх роз¬в'язання формуються такі вміння:

• будувати проблемні ситуації;

• визначати альтернативні гіпотези розв'язання проблемних ситуацій;

• гнучко переходити від аналізу одної гіпотези до іншої;

• уміти розв'язувати протиріччя;

• порівнювати ефективність різних стратегій роз¬в'язання проблемних ситуацій.

Для добору завдань до різних частин програми ми керувались двома принципами: принципом дисо¬ціації та принципом відкритості завдань.

Принцип дисоціації означає, що кожне розумове вміння можна розкласти на окремі здібності. Ці здібності пов'язані або з характером матеріалу, що розвиває (графічний, мовленєвий, предметний, ма¬тематичний), або з внутрішньою логікою форму¬вання розумового уміння. Безперечно, що уміння розуміти причинно-наслідкові закономірності, це дещо інше, ніж розуміння мовленєвих зворотів, що виражають ці закономірності.

Дисоціація також необхідна, якщо формування уміння відбувається в декілька етапів, і остаточні результати залежать від відпрацювання дитиною кожного етапу формування уміння. Приміром, уміння працювати з образом-уявленням складаєть¬ся послідовно на основі формування таких здібнос¬тей: уміння аналізувати контур предмета — уміння запам'ятати положення предмета в просторі — уміння в пам'яті відтворювати зоровий образ пред¬мета — уміння подумки конструювати образ пред¬мета з частин (елементів) — уміння довільно зміню¬вати зоровий образ тощо. Для ліпшого орієнтуван¬ня в програмі над кожним завданням позначено те вміння, на вироблення якого спрямовано цю впра¬ву. Отже, програма намічає головні цільові орієнти¬ри для праці педагогів і батьків.

Принцип відкритості завдань означає, що біль¬шість вправ передбачають не один, а декілька варі¬антів розв'язання. Відкриті завдання максимально наближені до життєвих і виробничих проблемних ситуацій, що існують у повсякденному житті. У цих ситуаціях дуже важливо вміти висувати якомога більше альтернативних стратегій розв'язання, а по¬тім, оцінивши їх згідно з критеріями трудовитрат, вартості, ефективності, вибрати одну або декілька кращих.

Тому бажано заохочувати дитину до висунення якомога більшої кількості способів розв'язання, а потім разом з нею оцінювати їхню якість.

Незважаючи на те, що формулювання умов зав¬дань у програмі звернено до дитини, виконання завдань неможливе без допомоги дорослих — бать¬ків або педагога. Лише дорослі можуть визначити рівень складності кожного завдання для конкретної дитини і, у випадку ускладнень, прийти на допомо¬гу. Дорослі також можуть відчути, що запропонова¬них у програмі завдань недостатньо для формуван¬ня того або іншого вміння. У цьому випадку, ко¬ристуючись загальною структурою завдання прог¬рами, можна добирати проблемний матеріал із ото¬чуючого дитину життя. Крім того, будь-яка дитина потребує заохочення та підтримки. Увага та добро¬зичливе ставлення дорослих дозволять підтримати і розвинути у дитини інтерес до творчих розумових за