Розвиток творчого мислення дітей

Виділення окремих елементів образу дозволяють дитині поєднати деталі різних образів, вигадувати нові, фантастичні об'єкти або уявлення. Так, дити¬на може уявити тварину, що поєднує в собі части¬ни багатьох тварин і тому має такі властивості, яких не має жодна тварина в світі. В психології таку здіб¬ність називають фантазією.

Можна назвати лише декілька психологічних якостей, що лежать в основі фантазування:

• чітке й ясне уявлення образів предметів;

• гарна зорова та слухова пам'ять, що дозволяє тривалий час утримувати в свідомості образ-уявлення;• здатність подумки співставляти два і більше предметів і зрівнювати їх за кольором, формою, розміром і кількістю деталей;

• здатність комбінувати частини різних об'єктів і створювати об'єкти з новими якостями.

Хорошими стимулами для фантазії є незакінчені малюнки, невизначені образи типу чорнильних плям, опис незвичайних, нових якостей предметів.

Фантазія дитини на першій стадії розвитку твор¬чого мислення ще дуже обмежена. Дитина мислить ще занадто реалістично і не може відірватися від звичних образів, способів використання речей, най¬більш вірогідних ланцюжків подій. Приміром, якщо дитині дошкільного віку розповісти казку про ліка¬ря, який, йдучи до хворого, попрохав чорнильницю постерегти своє житло, то дитина з цим погоджу¬ється, оскільки в казці річ може виконувати різні функції. Одначе дитина починає активно заперечу¬вати, якщо їй сказати, що коли прийшли злодії, то чорнильниця загавкала. Це не узгоджується з реаль¬ними якостями чорнильниці. Найчастіше діти про¬понують інші, більш реалістичні способи дії чор¬нильниці на злодіїв: розплескування чорнил, удари чорнильницею по голові тощо.

Отже, одним із напрямів розвитку творчості на етапі наочно-діючого мислення є вихід за рамки звичних розумових стереотипів. Цю якість творчого мислення називають оригінальністю, і вона зале¬жить від уміння подумки зв'язувати далекі образи предметів, що в реальному житті зв'язуватися не можуть.

ПРИЧИННЕ МИСЛЕННЯ

Відомо, що предмети і явища дійсності знаходять¬ся в різних зв'язках і відношеннях: причинно-наслідкових, часових, функціональних, просторових тощо.

Наочно-діюче мислення дошкільнятка дозволяє йому розуміти просторові та часові відношення. Складніше зрозуміти причинно-наслідкові зв'язки.

Дійсні причини подій, як правило, сховані від безпосереднього сприйняття, не є наочними, не виступають на перший план. Щоб їх виявити, тре¬ба відірватися від другорядного, випадкового. То¬му причинне мислення пов'язано з виходом за рамки уявленого образу ситуації і розгляданням її у більш широкому теоретичному контексті. При¬міром, дошкільнята пояснюють закінчення дня тим, що наступає ніч, тобто вітворюють часову послідовність звичних подій. У молодшому шкіль¬ному віці діти вже здатні пояснити зміну часу до¬би обертаням Землі навколо своєї вісі на моделі Сонячної системи.

Вивчення пізнавальної діяльності дітей свідчить, що наприкінці початкової школи спостерігається сплеск дослідницької активності. У 8—9-річному ві¬ці діти, читаючи або спостерігаючи за різноманіт¬ними явищами життя, починають формулювати по¬шукові питання, на які намагаються самотужки знайти відповідь. В 11 — 12 років практично всі діти спрямовують свою дослідницьку активність форму¬люванням пошукових питань. Це відбувається тому, що школярі намагаються зрозуміти причинно-нас¬лідкові зв'язки та закони появи різних подій.

Дослідницька активність дітей на етапі причинно¬го мислення характеризується двома якостями: зростають самостійність розумової діяльності та критичність мислення (Шардаков М.М. Очерки психологии школьника. — М., 1955. С. 126—139). Завдяки самостійності дитина навчається керувати своїм мисленням: ставити дослідницькі цілі, вису¬вати гіпотези причинно-наслідкових залежностей, розглядати відомі їй факти з позицій висунутих гі¬потез. Ці здібності без сумніву є основними переду¬мовами творчості на етапі причинного мислення. Критичність мислення проявляється в тому, що ді¬ти починають оцінювати свою і чужу діяльність з точки зору законів і правил природи та суспільства. З одного боку, завдяки усвідомленню дітьми правил і законів, їхня творчість стає більш свідомою, логіч¬ною, правдоподібною. З іншого боку, критичність може завадити творчості, позаяк на етапі висунен¬ня гіпотези можуть здатися дурницями, нереальни¬ми і будуть відкинуті. Подібні самообмеження зву¬жують можливості появи нових оригінальних ідей.. .