Концепції особистості у вітчизняній психології
В.Бехтерев припускає мож¬ливість ще докладнішої індивіду¬альної характеристики особистості, приміром, залежно від темпера¬менту. Відповідно до цього можуть виділятися діяльні й пасивні, афек¬тивні та розсудливі типи особис¬тостей.
Учений стверджував, що для особистості властиві вольові вияви, внутрішні мотиви дій і вчинків, тобто ті психічні явища, які у пси¬хології та філософії пов'язуються з волею. Людина у своїх учинках і діях виражає передусім свою осо¬бистість, власну волю. Водночас, її психічний розвиток може приз¬вести до різних варіантів ставлен¬ня до навколишнього світу: «...різноманітні впливи підпоряд¬ковують собі слабкі натури; сильні ж натури протистоять зовнішнім впливам» [18, с. 400]. Саме розви¬нута особистість набуває великої сили в активному ставленні до об'єктивного світу.
Умови розвитку і здоров'я особистостіВ. Бехтерев розглядає широкий спектр умов, чинників, від природ¬них, фізичних і біологічних, до соціальних, політичних і економіч¬них, які або сприяють, або згубно впливають на розвиток особис¬тості, ведуть до її розвитку чи за¬непаду.
Він указує на той незапереч¬ний, на його думку, факт, що по¬мірний клімат є більш сприятли¬вим для розвитку особистості, аніж суворий північний чи спекотний тропічний клімат. Поряд із кліма¬тичними, впливовими вважають¬ся метеорологічні та географічні умови, якість грунтів тощо. При¬міром, ним характеризуються як згубні для становлення особистості всі ті місцевості, зокрема, великі пустелі чи вічні сніги, де людина змушена витрачати багато зусиль і енергії на боротьбу з природою. До того ж, перебування в цих місце¬востях визначає підвищену схиль¬ність людей до різноманітних хво¬роб, що згубно діє на їхнє фізичне здоров'я.
Важливою умовою правиль¬ного розвитку особистості визнається природа самого орга¬нізму, насамперед — спадковість батьків. Остання визначає ті ан¬тропологічні особливості, на яких безпосередньо ґрунтується розвиток особистості. Поміж них виділяється расовий чин¬ник, адже, як стверджує В.Бех¬терев, серед трьох людських рас — білої, жовтої, чорної — лише представники перших двох досягли відносно високого куль¬турного рівня. Зазначимо, що мовиться про початок XX сто¬ліття, упродовж якого представ¬ники чорної раси, здобувши сво¬боду від колоніального утиску, продемонстрували свій беззапе¬речний особистісний потенціал.
В.Бехтерев зазначає, що роль антропологічних чинників може бути неоднозначно оцінена за конкретних історичних обста¬вин. Так, війни і завоювання одними народами інших може тимчасово загальмувати, в умо¬вах поневолення та рабства, їхній культурний та особистіс¬ний розвиток.
Як лікар, В.Бехтерев окремо виділяє біологічні чинники, що пов'язані з несприятливою пси¬хологічною спадковістю, фізич¬ними вадами, хворобами матері в період вагітності, алкоголіз¬мом батьків, важкими фізични¬ми та психологічними обстави¬нами перебігу вагітності тощо. Ці чинники призводять, врешті-решт, до дегенеративного розла¬ду, занепаду особистості.
Повноцінний розвиток особис¬тості може бути також затриманий несприятливими фізичними умо¬вами, що визначаються негармо¬нійними «взаєминами між тілом і духом», слабким фізичним розвит¬ком, низкою інфекційних захво¬рювань і хвороб, що укорінюють¬ся в недостатньому та неправиль¬ному харчуванні в дитинстві та в дорослому віці.
Те саме стосується і неспри¬ятливих економічних умов, що поступово призводять до недо¬статнього харчування, фізично¬го ослаблення організму, уна¬слідок чого виникають висна¬ження, недокрів'я, різноманітні фізичні хвороби, які позбавляють мозок харчування, знижують ро¬зумові сили, що перешкоджає повноцінному розвиткові особи¬стості [22, с. 149].
Однак, найважливішим чинни¬ком недостатнього розвитку особистості стає, за переконанням В.Бехтерєва, відсутність або неправиль¬на організація суспільної діяльності людей. За відсутності суспільної діяльності немає і повноцінної осо¬бистості. Великий психолог і соці¬олог неодноразово повторює: «Без суспільної діяльності особистість зупиняється на певному ступені свого розвитку, представляючись більш або менш байдужим до сус¬пільних потреб; вона є пасивним членом суспільства, що втрачає ту самодіяльність, яка слугує запору¬кою нормального розвитку суспіль¬ного життя і міцного розвитку державності» [22, с. 149].
Наслідками відсутності пра¬вильно організованої, у формі самоуправління, суспільної діяль¬ності стають порожнеча та нероб¬ство. Для виникнення останніх особливо сприятливі умови вини¬кають у більш забезпечених про¬шарках суспільства. А неробство, зокрема, призводить до зниження розумової працездатності, до ро¬зумового, морального і фізичного виродження. Цей процес деградації особистості підсилюється, якщо до неробства приєднуються алко¬голізм та інші надмірності.