Концепції особистості у вітчизняній психології
В.Бехтерев підкреслював, що саме в об'єктивних явищах «міс¬титься те збагачення, яке вносить особистість в оточуючий її зов¬нішній світ» [22, с. 16]. З погляду об'єктивної психології, лише об'єктивні вияви особистості, які доступні для спостереження, влас¬не і складають об'єктивну цінність особистості.Зазначене дає змогу вченому зробити висновок, що «осо¬бистість з об'єктивного погляду є психічний індивід з усіма його самобутніми особливостями — індивід, який є самодіяльною істотою щодо оточуючих зов¬нішніх умов» [22, с. 16]. На його думку, саме загальна сукупність психічних явищ з їх особливос¬тями, а не окремо розглянуті . явища — оригінальність розуму, творчі здібності, розумовий кру¬гозір, воля — саме така су¬купність, що виділяє особу з-поміж інших та зумовлює її са¬модіяльність, об'єктивно харак¬теризує особистість. Критерієм і мірою розвиненості особистості в особі визнається сукупність психічних явищ, яка виявляєть¬ся через індивідуальне ставлен¬ня до оточуючих людину умов і надає їй можливість виступати самодіяльною істотою.
Таким чином, В.Бехтерев формулює наступне визначення: «Особистість з об'єктивного по¬гляду є не що інше, як само¬діяльна особа зі своїм психоло¬гічним складом та індивідуаль¬ним ставленням до оточуючого світу» [22, с. 16].
Органічна та соціальна сфери особистості
В. Бехтерев вказує на наявність у людини двох сфер нервово-пси¬хічної діяльності, які визначають її активно-самостійне ставлення до навколишнього світу або самодетерміновану активність особис¬тості. Це органічна й соціальна сфери єдиної особистісної сфери, що послідовно виникають упро¬довж життя.
Спочатку формується органі¬чна сфера, у якій концентруєть¬ся запас минулого досвіду, не¬обхідний для життя організму. Він утворює головний центр не¬рвово-психічної діяльності і виз¬начає активно-самостійне став¬лення живого організму до світу. Утворення цього інтимного ядра особистісної сфери грунтується на внутрішніх умовах, на запасі постійно активізованих слідів від рефлексів, що пов'язані із внут¬рішніми та зовнішніми подраз¬никами [18, с. 393].
Утім, із розвитком суспільно¬го життя, поряд зі слідами психорефлексів органічної сфери особи, з'являються сліди психорефлексів, які визначаються відношеннями саме суспільного життя. Розвивається особистісна сфера соціального характеру, що лежить в основі моральних і соціальних взаємин людей. Саме цей розвиток «основного ядра нервопсихіки», тобто соціальної сфери, «веде до утворення осо¬бистості як самобутньої психіч¬ної особи в соціальному житті народів» [18, с. 393].
Отже, за В.Бехтерєвим, осо¬бистість складається із двох тісно пов'язаних між собою сукупнос¬тей слідів. Одна з них тісніше по¬в'язана з органічною сферою, а друга — із соціальною сферою. Він стверджує, що, залежно від ступе¬ня розвитку кожної з цих сфер, в особистості може домінувати егоїзм або альтруїзм.
Між цими двома сферами осо¬бистості встановлюється певний розподіл функцій. Органічна сфе¬ра особистості є найголовнішим керівником реакцій на подразни¬ки навколишнього світу, що ма¬ють причетність до підтримки організму. Соціальна сфера особи¬стості пов'язана з вищим керів¬ництвом діями і вчинками, які мають на меті встановлення сто¬сунків між особистістю та іншими членами суспільства. При цьому, як підкреслює В.Бехтерев, «склад¬ний процес розвитку соціальної сфери особистості аніскільки не усуває органічну сферу особис¬тості, він її тільки доповнює, хоча й частково придушує, так би мо¬вити, нашаровує на неї нові спо¬лучення, що випливають із діянь, які відносяться до умов соціаль¬ного життя» [19, с. 394].
Отже, робить висновок вели¬кий фізіолог і психолог, «соціаль¬на сфера особистості стає об'єдну¬ючою ланкою і збудником усіх слідів психорефлексів, які виника¬ють на грунті суспільного життя, і такими, що оживлюють ті чи ті органічні реакції» [18, с. 394].
В.Бехтерев не оминає своєю увагою й індивідуальні особли¬вості особистості, серед яких передусім виокремлюється ха¬рактер. Він пропонує розподіля¬ти індивідуальні особливості на дві великі групи, зіставляючи їх саме з органічною та соціальною сферами особистості.
Далі можуть розглядатись інші, більш часткові, домінуючі особливості, зокрема, розумова працездат¬ність та зосередженість, які влас¬тиві мислителям, або тонка й ви¬соко диференційована вразливість, що притаманна художникам, чи діяльність, пов'язана з винахідли¬вістю й рішучістю енергійних осіб, приміром, полководців [18, с. 399].