МіСЦЕ і РОЛЬ ПОЛіТИКИ ТА ПОЛіТОЛОГіі ЯК НАУКИ В ЖИТТі СУСПіЛЬСТВА

Розв'язання першого завдання пов'язане зі знанням техніки політичних відносин, співвідношення сил, знанням людей і іхніх інтересів, слабких та сильних сторін, логіки та психологіі поведінки мас, груп, окремих осіб і т.п. Саме воно визначаі політичну тактику, спосіб прийняття конкретних політичних рішень, можливість точного маневрування на основі правильного психологічного розрахунку, уміння перетворювати наміри в діі, вести гнучку політичну гру, коли тактична техніка та вміння маневрувати переходять у більш значні стратегічні діі. Коли ж мистецтво підміняють спритністю, інтригою, маніпуляціію людьми й принципами, що, на жаль, частенько трапляіться, можна говорити про переродження політики в політиканство.Друге завдання - залишатися у сфері раціонального - розв'язуіться завдяки вмінню втримуватися від усього необдуманого, випадкового, від забобонів та пристрастей, зведення особистих рахунків і т.п.

Розв'язання цих двох завдань зближуі інтелект політика з його емоційною сферою. На межі між ними, в інтуітивній сфері, що близька до підсвідомості, виникають яскраві імпровізаціі, прозріння, вдалі здогадки, рішення про вибір близьких за духом та за складом характеру партнерів. На межі знань та інстинктивного вибору політика може досягти справжнього артистизму, піднятися від виснажливоі праці до емоційного осяяння [14].

Як свідчить історична практика, політика, як мистецтво, залежить не тільки від об'іктивних, а й від суб'іктивних обставин, котрі неможливо логічно проаналізувати. Ця обставина потребуі постійноі готовності творчо мислити й відповідного ставлення до політичноі діяльності. Не можна абсолютизувати значення минулого досвіду, раніше відомих і перевірених колись схем політичноі поведінки, звичних старих прийомів вирішення проблем. Як зазначав З.Фрейд, "... у політиці необхідно діяти одразу і правильно, тут немаі можливості перевірити гіпотезу, поставити питання, щоб повернутися до нього пізніше і т.п. Якщо проблему встановлено, мету визначено - треба діяти " [15].

Треба постійно пам'ятати про те, що політичні подіі обов'язково несуть на собі "відбиток" тих людей, які беруть участь у політичному житті, віддзеркалюють культурне, емоційне середовище, в якому вони сформувалися. Багатоманітними і умови та напрямки будь-якоі політики і так само багатоманітні іі засоби. Необхідний вибір саме цих засобів і конкретний момент іх застосування - це найважливіші вияви мистецтва політики, бо вони потребують високоі міри раціональності й винахідливості в прийнятті та реалізаціі політичних рішень.

Політиці притаманний особливий стан: постійний розвиток і плинність. Ось чому політичні процеси, діі, відносини, подіі ніколи не залишаються однаковими й незмінними навіть протягом короткого часу. Обставини, які постійно змінюються, вимагають від політичних суб'іктів нових підходів, нових рішень, нових зусиль для іх реалізаціі. Це даі нам змогу зробити два важливі висновки. По-перше, здійснення політики і не одномоментним заходом, а процесом, причому вже на початку політичних дій несподівано можуть виникнути нові, непередбачені обставини та чинники, які не тільки вплинуть на кінцевий результат, а й стануть вирішальними. Саме вміння спрогнозувати й передбачити нові обставини й моменти розвитку політичних процесів у суспільстві і робить політику мистецтвом, тобто таким видом діяльності, характерною рисою якоі і уява, інтуіція, творча сміливість і фантазія.

Другий важливий висновок полягаі в тому, що не можна ставитися до фактів політики як до статичних, незмінних. Політичні процеси перебувають у постійному розвитку та становленні. А це робить вибір моменту, місця й часу включення людини в політичний процес великим мистецтвом, що може прийти лише з досвідом. Не випадково одна з порад великого політичного мислителя Н.Макіавеллі полягаі в тому, що "всі мудрі государі повинні мати на увазі не тільки теперішні ускладнення, а й майбутні і з усіію енергіію вживати заходів проти цих останніх. Якщо передбачати іх раніше, то неважко буде боротися з ними; якщо ж чекати іхнього наближення, то лікування буде вже несвоічасним, бо хвороба стала невиліковною" [16]. Як свідчить політична практика, впливати на політичні процеси, контролювати іх на ранніх етапах розвитку набагато простіше, ніж на завершальній стадіі. Мистецтво політика виявляіться в тому, щоб політичні рішення приймати не тільки правильно, а й своічасно.

Політичне мистецтво означаі, таким чином, поіднання раціональних, інтелектуальних та інтуітивних (підсвідомих) чинників та почуттів людини. У цьому синтезі за певних умов і обставин може виникнути й політична харизма (дар божий), а саме: уміння політика породити довіру людей до себе, довіру, яка може перерости навіть у містичне поклоніння. Однак необхідно пам'ятати про те, що мистецтво політичноі боротьби, політичного компромісу, політичноі роботи з людьми та прийняття рішень, як і мистецтво здійснення всіх інших форм політичноі діяльності, ніколи не повинно домінувати над теоретико-раціональними засадами політики. Треба також мати на увазі, що нічим не обмежена політика - це великий ризик виродження справжньоі політики в брудне політиканство, у панування лише особистих амбіцій та властолюбства.