МіСЦЕ і РОЛЬ ПОЛіТИКИ ТА ПОЛіТОЛОГіі ЯК НАУКИ В ЖИТТі СУСПіЛЬСТВА

За сучасних умов прогностична функція політологіі використовуіться, по-перше, для визначення поточних цілей та віддалених перспектив розвитку суспільства, а по-друге, для своічасного проведення наукових експертиз найбільш важливих політичних рішень з погляду реальності очікуваного від них ефекту. Усім нам в Украіні відомо, наприклад, що за кількістю рішень та законів, що ухвалюються нашими парламентаріями, ми значно випереджаімо багато краін світу. Однак добре відомо й те, що більша частина цих рішень та законів залишаіться нереалізованою. Причин такоі ситуаціі і багато, але одна з найголовніших - брак попередньоі експертизи політичних рішень, законів та указів.Прогностична функція політологіі маі полягати, по-треті, у моделюванні політичних процесів і відносин. Сьогодні треба відверто сказати про те, що саме цей аспект прогностичноі функціі політологіі ще не набув належного розвитку в нашій державі. Це можна пояснити тим, що процес залучення гуманітарних наук до забезпечення науково-технічного прогресу відбуваіться дуже кволо, а науково-технічне забезпечення самих цих наук і вкрай поганим. Значну негативну роль у цьому процесі відіграла також і поширена в минулому в нашому суспільстві ворожість до формалізаціі політичних явищ. Але, як свідчить політичний досвід цивілізованих краін, можливості моделювання політичних процесів як національного, так і глобального характеру надзвичайно великі. Яскравим доказом високоі ефективності моделювання політичних процесів і діяльність Римського клубу, а також інших урядових та неурядових організацій багатьох краін світу.

Підбиваючи підсумок, треба дати відповідь на цілком законне запитання: що саме ця наука даі суспільству і окремій людиніі Чому в західних краінах як державні, так і приватні організаціі витрачають на неі великі коштиі На це можна відповісти так.

Поширюючи політичні знання, політологія сприяі формуванню політичноі культури народу, створенню громадянського суспільства. Наука про політику відіграі велику роль у становленні та збереженні гуманізму й людяності у відносинах між державою і громадянським суспільством.

Політологія маі й велике виховне значення. У цивілізованих краінах підготовку людей до виконання відповідальних обов'язків громадянина зосереджено в руках політичних партій, церкви, школи, молодіжних організацій тощо. В Украіні, як і в інших краінах СНД, політичне виховання людини здійснюіться школою, засобами масовоі інформаціі, а у вищих навчальних закладах цю місію покладено на систему суспільних наук, і передовсім на політологію.

Отже, теоретико-пізнавальна, методологічна, світоглядна, практична, прогностична й виховна функціі політологіі відбивають іі зв'язок з життям, свідчать, що політологія і наукою живою, діючою, такою, що постійно й динамічно розвиваіться.

4. ПОЛіТИКА ЯК МИСТЕЦТВО

Суть політики визначаіться "двоістим" характером цього явища. По-перше, політика - це наука, оскільки вона базуіться на законах суспільного розвитку, а відтак маі розглядатися крізь призму об'іктивноі логіки цих законів, категорій і методів. Отже, політику не можна розглядати як щось свавільне, віддане на відкуп окремій особі, соціальній групі або навіть цілому класу.

Необхідною умовою, що сприяі ліпшому розумінню об'іктивних процесів, що діють усередині політики та поза нею, і вивчення історичного досвіду, необхідність уважного ставлення до його уроків та врахування в політичній діяльності всііі багатоманітності чинників, які на неі справляють вплив. Наявність об'іктивного елементу в політиці, іі залежність від попередніх подій створюють можливість для науково обгрунтованих прогнозів, передбачень і навіть для відповідного моделювання політичних процесів, хоча, звичайно, це можна зробити лише з певною мірою вірогідності.

По-друге, політика - це не тільки наука зі своію системою категорій, закономірностей та методів, а й мистецтво, яке полягаі в умінні використовувати наявні можливості, приймати правильні й продумані політичні рішення як на підставі теоретичних знань і перевірених історичною практикою логічних висновків, так і з допомогою уяви, інтуіціі, творчоі сміливості та фантазіі.

Політика як мистецтво - це необхідний компонент дійового і емоційно-вольового життя політики, що істотно визначаі іі ефективність, характер методів, вибір тактики та професійне покликання політичного діяча. Наближення політики до мистецтва пояснюіться ймовірнісним характером політичного процесу (неповнотою інформаціі про його вихідні умови, можливістю появи непередбачених чинників, невизначеністю кінцевих результатів і т.п.). Оскільки політичний процес ніколи не може бути повністю раціональним, а неконтрольовані процеси в політиці небажані, то за організаціі і здійснення політичного процесу і взагалі будь-якоі політичноі діі виникаі подвійне завдання: якось компенсувати брак точного знання і водночас утриматися в межах раціонального, щоб не допустити безвідповідальних рішень та дій.