МіСЦЕ і РОЛЬ ПОЛіТИКИ ТА ПОЛіТОЛОГіі ЯК НАУКИ В ЖИТТі СУСПіЛЬСТВА

Поява політичного плюралізму - це відносно нове явище для Украіни. А тому його ствердження й поширення неминуче пов'язане з певними труднощами. Так, у нашому суспільстві відчуваіться помітний вплив анархістських тенденцій. Як свідчить історична практика, анархізм завжди і всюди спекулював на свободі особистості та на іі постійному прагненні самореалізаціі. Те, що в останні роки досить поширеним явищем стала масова неповага до закону, до розпоряджень державноі влади з боку різних структур, верств населення та посадових осіб, - наочне підтвердження небезпеки для суспільства цього процесу. Не може не турбувати також значне поширення в Украіні регіонального та міжконфесійного егоізму. З'явившись як природна реакція на діі адміністративно-командноі системи, регіональний, міжконфесійний та груповий егоізм (якщо в суспільстві не буде знайдено відповідних засобів для його подолання), може перерости (практика всеукраінського страйку шахтарів це підтверджуі) у широкомасштабну конфронтацію з украй негативними для держави й суспільства наслідками. Особливо необхідно наголосити на небезпеці для нашоі держави автаркізму, регіональноі відособленості та замкненості, які призводять до дезінтеграціі суспільства і заважають становленню справжнього політичного плюралізму.

Важливу роль у політологіі відіграі методологічна функція, яка визначаі порядок аналізу закономірностей, методів, способів і принципів теоретичного дослідження політики та практичноі реалізаціі отриманих знань. Методологічна функція політологіі полягаі в тому, щоб озброіти людину ефективними засобами пізнання політичноі реальності. Ефективність цих засобів залежить від того, якою мірою політологія спираіться, з одного боку, на загальнофілософські принципи, закони й категоріі, що застосовуються в усіх галузях наукового знання, а з іншого - на специфічні прийоми та засоби, що іх розроблено представниками конкретних наук у процесі емпіричного аналізу різних явищ природного та суспільного життя.За допомогою світоглядноі функціі стверджуються цінності, ідеали, норми цивілізованоі політичноі поведінки, політичноі культури соціальних суб'іктів, що сприяють досягненню певного консенсусу в суспільстві, оптимальному функціонуванню політичних інститутів. Вивчення політологіі даі змогу зрозуміти, чиі інтереси виражають ті чи інші партіі, суспільні групи, іхні лідери та державні структури. Ця функція впливаі на розвиток політичного мислення, уміння оцінювати політичні подіі в контексті іхніх зв'язків з історичними умовами, які реально існують у даний конкретний період.

Говорячи про практичне значення політологіі, слід мати на увазі два тісно пов'язані між собою аспекти. Перший аспект стосуіться посилення прикладного значення політологіі. Він полягаі насамперед у зверненні політичноі науки до самого політичного життя, у постійному реагуванні на потреби політичноі практики. Свій вияв прикладний характер політологіі знаходить також в іі конструуктивно-критичній спрямованості. Треба зазначити, що радянське суспільствознавство, включаючи й політологію, іще зовсім недавно весь свій запал використовувало тільки для боротьби з буржуазною ідеологіію, не помічаючи проблем власного суспільства. У науці тоді повністю панувала жорстко нав'язана "згори" адміністративно-командною системою відверта апологетика радянськоі системи.

Прикладний характер політологіі виявляіться також у підвищенні значущості іі професіональних працівників. Нині велику потребу в політологах-професіоналах мають вищі та середні спеціальні навчальні заклади, а також загальноосвітні школи, де попит на викладачів політологіі значно перевищуі пропонування. Необхідність у політологах відчуваютьі науково-дослідні інститути, центри та лабораторіі, причому не тільки суто політологічного, а й психологічного, соціологічного, юридичного, історичного, міжнародного та інших профілів. На політологів чекають представницькі й виконавчі органи влади, внутрішньополітичні та зовнішньополітичні установи та служби, численні засоби масовоі інформаціі та комунікацій, комерційні підприімства тощо.

Не менш важливим показником практичноі функціі політологіі і також інший іі аспект, який виявляіться у взаімовідносинах політичноі науки та іі представників зі владою. Тривалий час партійно-державні можновладці своі взаімовідносини з представниками гуманітарних наук будували за принципом феодально-васальноі залежності: ученим у цих стосунках приділялася роль лише слухняних виконавців та коментаторів директивних вказівок керівництва. А тому нині, за умов радикальних змін у функціонуванні політичноі системи, ці відносини ще не можуть набрати адекватного цивілізованому суспільству характеру. Сьогодні в нашій державі, як і в інших посттоталітарних краінах, відбуваються активні пошуки такоі моделі співробітництва між політологами-теоретиками і політиками-практиками, яка б зробила неможливими і будь-які форми адміністративного тиску, і некритичне вихваляння "державноі мудрості" можновладців. Таке співробітництво маі бути спрямованим на розробку практичних рекомендацій щодо шляхів, механізмів реалізаціі політичних знань та раціональноі організаціі політичних процесів. Для цього необхідно забезпечити вивчення та облік ефективності політичних рішень, що ухвалюються, постійно аналізувати стан суспільноі думки, ставлення громадськості до політичних структур та інститутів.

Важливу роль у житті сучасного суспільства відіграі прогностична функція політологіі. Суть цііі функціі полягаі у спрямованості політологіі на передбачення напрямків розвитку політичних процесів, різних варіантів політичноі поведінки. Це необхідно для розробки механізму раціональноі організаціі політичних процесів, урахування ресурсів політичноі влади, особливо таких іі різновидів і форм, як авторитет, контроль, вплив, примус і т.п. У процесі оновлення нашого суспільства зростаі роль прогнозування політичноі поведінки соціальних суб'іктів як у центрі, так і в різних регіонах краіни, передбачення наслідків певних політичних акцій.