ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ, ЯК ОСНОВНОГО ЗАКОНУ ДЕРЖАВИ
Процес творення нового Основного Закону нашої держави, що супро-воджувався низкою суттєвих змін від сповнень до Конституції 1978р., розпо-чався 16 липня 1990р. Того дня Верховна Рада УРСР прийняла Декларацію про державний суверенітет України. У цьому процесі можна виділити три основних етапи.
Перший етап новітнього конституційного процесу в Україні охоплює період від 16 липня 1990р. до 26 жовтня 1993р. На цьому етапі розпочинаєть-ся робота з підготовки проекту нової Конституції України.
24 жовтня 1990р. Верховна Рада затвердила склад першої Конститу-ційної комісії як органу парламенту і під проводом Голови Верховної Ради УРСР
Л.М.Кравчука. Роботу цієї Комісії можна умовно поділити на два відрі-зки: період активної праці (до жовтня 1993р.) і період формального існування (до 10 листопада 1994р.). У середині першого періоду чітко виокремлюється ще кілька, етапів, пов’язаних з такими резонансними подіями, як референдум СРСР 17 березня 1991р., проголошення Акту незалежності України 24 серпня 1991р., Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991р., всенарадне обговорення першого варіанту Конституції (15 липня — 1 грудня 1992р.) і поява другого її варіанту 26 жовтня 1993р.
Незважаючи на гостру політичну боротьбу, 19 червня 1991р. Верховна Рада схвалила Концепцію нової Конституції України, що стало визначною віхою у конституційному становленні держави. Тут були сформульовані принципи найновішого українського конституціоналізму, зокрема, що Кон-ституція України мала грунтуватися на Декларації про державний суверені-тет, на ідеалі правової держави, на соціалістичному виборі народу, що най-вищою соціальною цінністю в Україні стає людина, її права та свободи, що в молодій державі формується громадянське суспільство, засноване на прин-ципах соціальної справедливості і пріоритету особи над державою. 24 серпня 1991 р. Верховна Рада, реалізуючи положення Декларації про державний су-веренітет проголосила незалежність України та створення самостійної украї-нської держави — України. Акт незалежності наголошував, що на території України мають чинність виключно Конституція і закони України. Ще далі у цьому напрямку пішов закон "Про правонаступництво України ", ухвалений 12 вересня 1991 р. До прийняття нової конституції він визнавав дію Основно-го Закону УРСР 1978 р., перетворював Верховну Раду УРСР на Верховну Ра-ду України встановлював кордони надавав права громадянства всім особам, що мешкали на території України за станом на 24 серпня 1991р.
1 грудня 1991 р. на всеукраїнському референдумі 90,32 % з тих, хто взяв участь у голосуванні підтвердили Акт проголошення незалежності.
1 липня 1992 р. Верховна Рада ухвалила постанову про винесення про-екту Конституції України 1 листопада 1992 р. на всенародне обговорення. Результатом всенародного обговорення і праці Конституційної комісії став черговий проект Основного Закону в редакції від 26 жовтня 1993 р. Та на жаль, проект Конституції від 26 жовтня 1993 р. став не новою хвилею кон-ституційного процесу, а, навпаки майже повного його занепаду, процес було фактично перервано.
Другий етап починається після завершення дострокових парламентсь-ких і президентських виборів і охоплює період з 10 листопада 1994 по 8 чер-вня 1995р. Цей етап характеризується відновленням конституційного проце-су. 10 листопада 1994 р. створена Конституційна комісія, яка була тимчасово загальнодержавною комісією, співголовами якої стали Президент України Л.Д.Кучма та Голова Верховної Ради України О.О.Мороз.Одночасно з розробкою проекту Конституції України на другому етапі необхідно було вирішити питання про встановлення (до прийняття Консти-туції України) тимчасового конституційного правопорядку. Це було зумов-лено тим, що до Конституції Української РСР 1978 р. у різний час вносилося багато неузгоджених між собою змін та доповнень, унаслідок чого вона пе-ретворилася на внутрішньо суперечливий документ. У зв’язку з цим виник стан конституційної невизначеності, коли різні статті Конституції України по -різному визначали принципові положення щодо організації влади в Україні (наприклад ст.2 закріплювала радянську модель організації влади, а ст. 93-організацію влади на засадах принципу поділу влад).
Завершився другий етап 8 червня 1995 р. укладанням Конституційного Договору між Президентом України і Верховною Радою України про органі-зацію державної влади та місцевого самоврядування на період до прийняття нової Конституції України. Конституційний Договір дав змогу створити умо-ви для прискорення конституційного процесу в Україні.
Третій етап охоплює період від 8 червня 1995 р.(Підписання Консти-туційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України "Про основні засади організації та функціонування державної влади і місце-вого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України") до 28 червня 1996 р. — прийняття Конституції України Верховною Радою У країни. Потрібно звернути увагу на те, що на останньому етапі кон-ституційний процес в Україні характеризується істотними особливостями, які рідко трапляються в конституційній практиці. Це, зокрема: