Партійно-політичний спектр сучасної України. Ультраліві партії

I. Всесоюзна комуністична партія більшовиків. (ВКПБ)

Ще під час «горбачовської» перебудови виникла більшовицька платформа в КПРС на чолі з Ніною Андреєвою. Опублікувавши свої «неподаровані принципи», Н. Андреєва отримала масу прихильників не лише серед ностальгістсько-консервативної маси комуністів, а й серед апарату КПРС. Однак з часом (розвал СРСР, заборона КПРС) група Н. Андреєвої набула статусу єдиної вірної комуністичної організації в СРСР, а потім і в СНД. Так виникла відома Всесоюзна Комуністична Партія Більшовиків.

8 листопада 1991 року в Ленінграді (тепер Санкт-Петербург) відбувся установчий з’їзд ВКПБ. В його роботі взяли участь 234 делегати, в т. ч. 178 - з правом вирішального голосу. На з’їзді були представлені Російська Федерація, Україна, Бєларусь, Молдова, Казахстан, а також країни Закавказзя, Середньої Азії та Прибалтики. Після невеликої дискусії з приводу назви партії (пропонувалося біля десятка назв) обрали ВКПБ.

Ніна Андреєва засудила політику Горбачова та діяльність керівників держав, що брали участь в зустрічі у Біловезькій Пущі.

В програмі ВКПБ зазначалося, що в умовах загострення соціальних протиріч необхідно відновити Радянську державу, що виконувала б функції диктатури пролетаріату “як органу влади робітничого классу». Тобто, відновити СРСР сталінського типу.

ВКПБ виникла не на порожньому місці. Їй передувала організація Всесоюзного товариства «Єдність - за ленінізм та комуністичні ідеали», що організувалося в Москві ще в 1989 році. «Єдність» мала досить широкий вплив серед членів Спілки ветеранів, особливо низових осередків. До того ж, «Єдність» спромоглася утворити осередки у всіх регіонах колишнього Радянського Союзу: від Чукотки до Калінінграда. Поступово до ВКПБ та «Єдності» перейшли більш радикальні члени інших компартій. Так, у ВКПБ в Україні йшли радикали з СПУ, КПУ, пізніше і з СКУ.

Ніна Андреєва стверджувала, що в лоні КПРС утворився штаб контрреволюції. Тому відроджувати партію, яка вражена опортунізмом вже з ХХ з’їзду, розвалену в роки хрущовсько-брєжнєвського застою, зраджену згори до низу партократами, не варто. ВКПБ, що виникла з КПРС, оголосила про своє правонаступництво «РСДРП, РКП(б), ВКП(б) та ленінського курсу в КПРС» та про необхідність продовжувати революційну традицію більшовизму на ідейній базі марксизму-ленінізму.

Однак уже в найближчий час у ВКПБ відбулися декілька розколів. Українська філія на чолі з Е. Ояпервом та Т. Болієвою відкололася від ВКПБ Ніни Андреєвої й утворила окрему Партію Комуністів (більшовиків) України (ПК(б)У), яка на сьогодні є зареєстрованою. Свого часу Ніна Андреєва вивела Т.Болієву з ВКПБ за непослідовну політику, оскільки реєстрація в Україні ПК(б)У є фактичним визнанням незалежності.

Окрім цього, в самій ВКПБ відбувся черговий розкол: частина «ультра» на чолі з А. Лапіним оголосила Н. Андреєву ревізіоністкою і, провівши надзвичайний з’їзд, утворила паралельну ВКПБ-2. Лапіна підтримали багато регіональних організацій та значне число членів ВМГБ (Всесоюзна молода гвардія більшовиків). Наприклад, на підтримку Лапіна виступила голова Київської ВКПБ Г. П. Савченко, яка брала активну участь у проведенні надзвичайного з’їзду ВКПБ влітку 1995 року. Київська організація більшовиків є однією з найактивніших в Україні. На власні кошти членів організації видається (ксероксним методом) газета-листівка «За СССР’. Київська ВКПБ небезпідставно вважається найактивнішою групою серед столичних лівих. «Більшовики» не пропустили жодної акції комуністичних сил. Для багатьох націонал-демократів Г. Савченко стала символом комуністичної загрози. Плакат Київської ВКПБ з портретом Й. Сталіна є неодмінним атрибутом усіх пікетів, мітингів, демонстрацій. Як легалізована структура при ВКПБ Києва діє об’єднання «Народний Рух «За СРСР’. У Лапінській ВКПБ-2 Г. Савченко призначена координатором осередків ВКПБ в Україні.

З початком 1992 року створився фактичний блок лівих Луганщини, до якого увійшли СПУ, ВКПБ - «Єдність» та Спілка ветеранів. Серед акцій, за які «відповідала» ВКПБ - пікети за відродження сталінської моделі суспільства та СРСР, збирання коштів для ПМР, «антимітинг» 24 серпня 1992 року, що закінчився сутичкою, несанкціоноване пікетування держадміністрації в перші дні 1993 року і т. ін. Луганська ВКПБ видавала газету «Вибір’ (1992-1993) та молодіжну «Молодую гвардию» (ред. О. Мазур), перше й останнє число якої побачило світ на початку 1993 року 1). В 1992-1993 роках ВКПБ в Україні діяло більш активно, але з часом активність спала. Це пояснюється декількома факторами. По-перше, ВКПБ не є зареєстрованою організацією, і це заважає їй ефективно функціонувати. По-друге, постійні розколи в партії не сприяють посиленню структур у регіонах. По-третє, йде вимирання членства ВКПБ, що, як правило, складається з ветеранів війни та людей похилого віку. По-четверте, відсутнє пряме фінансування організацій на місцях. І, по-п’яте, відсутність української специфіки в програмі-мінімум ВКПБ у краї призводить до неадекватного розуміння ситуації.30 липня 1995 року в Одесі бюро ЦК ВКПБ по Україні прийнято постанову, де, зокрема, зазначалося: антинародний курс, що проводиться урядом України, привів країну до загальної кризи, фактично перетворив її на колонію, сировинний придаток країн Заходу. Тому завданням більшовиків є практична організація робітничого класу та його союзників на боротьбу за Радянську владу як форму диктатури пролетаріату, за соціалізм, за відродження СРСР’.