Підхід до розробки теоретичних засад стратегічного планування у сфері державного управління забезпеченням національної безпеки держави

•менеджменту «з нарощуванням компонентів»;

•менеджменту стратегічних проблем;

•контрактна;

•портфельного менеджменту;

•менеджменту за допомогою цілей та контрольних індикаторів.А також вказано на можливість створення такої системи на основі комбінації елементів наведених вище систем [13].

Водночас звертається увага на необхідність коректного застосування таких систем з метою запобігти надмірному формалізму, консервативності й бюрократичності, щоб не пов’язувалися з хибними прогнозами і не підміняли собою ефективне стратегічне мислення і дії.

Процес стратегічного планування у сфері державного управління забезпеченням національної безпеки держави згідно з методом циклічних змін можна представити послідовністю таких основних кроків: ініціювання та узгодження процесу стратегічного планування; визначення місії, цінностей, офіційних завдань сектору безпеки та його окремих складових; здійснення стратегічного моніторингу та аналізу зовнішніх та внутрішніх чинників впливу з метою виявлення можливостей, загроз (ризиків, викликів), стратегічних проблем; розробка та затвердження стратегій та інших стратегічних документів щодо забезпечення національної безпеки, а також їх коригування; розробка процесу ефективного впровадження цих документів тощо.

Місія та завдання системи забезпечення національної безпеки України (СЗНБУ) мають відповідати Конституції України, національній системі нормативно-правових актів, що визначають зазначену державну політику та процес стратегічного планування, а також системі обмежень і констант розвитку сектору безпеки, сформованої за результатами укладання Україною відповідних міжнародних угод. Місія має пояснювати загальне призначення СЗНБУ, визначати статус системи, напрям і орієнтири її функціонування та розвитку в інтересах забезпечення національної безпеки держави, стратегічне бачення її майбутнього. За формування завдань СЗНБУ важливо визначити її формальні й неформальні завдання, обов’язки та повноваження і взагалі побудувати хоча б приблизну межу області допустимої діяльності СЗНБУ.

Під стратегічним моніторингом слід розуміти процес збору стратегічної інформації та порівняння її характеристик з очікуваними значеннями. Головна вимога до стратегічного моніторингу полягає у тім, що інформація має відбивати дійсний стан геополітичної, геоекономічної та воєнно-політичної ситуації у світі, тенденції їх змін у стратегічному інтервалі часу [9]. Стратегічний аналіз спрямовано на такі основні цілі [17]: визначення інформації, необхідної для формулювання стратегії та інших стратегічних документів; визначення зовнішнього та внутрішнього контексту СЗНБУ; визначення методів, прийнятних для здійснення стратегічного аналізу.

Для здійснення стратегічного аналізу зовнішнього та внутрішнього середовища часто застосовують формальні процедури SWOT-аналізу. Головна мета SWOT-аналізу — забезпечити процес стратегічного планування інформацією про переваги і вади СЗНБУ щодо її можливостей та існуючих загроз. Переваги й вади — це переважно внутрішні чинники, пов’язані з поточним станом системи, можливості та загрози існують зовні й більше стосуються майбутнього.

Враховуючи значну динаміку змін зовнішнього та внутрішнього середовища у сфері національної безпеки, необхідно забезпечити безперервність стратегічного моніторингу та аналізу із застосуванням новітніх інформаційно-комунікаційних технологій, що уможливить своєчасне прийняття стратегічних рішень. Отже, як зазначалося, без створення інформаційно-аналітичної системи СЗНБУ неможливо об’єктивно й однозначно оцінити переваги, вади, продуктивність та ефективність цієї системи.

Під час стратегічного моніторингу та аналізу зовнішнього середовища мають бути досліджені три основних категорії об’єктів [13]: чинники й тенденції; головні суб’єкти, від яких залежить надходження ресурсів; реальні та потенційні партнери і супротивники (конкуренти). Для сфери забезпечення національної безпеки це передусім моніторинг та аналіз геополітичної, геоекономічної, воєнно-політичної та воєнно-стратегічної ситуації у світі та регіоні, а також виявлення динаміки їх змін. Під час формування стратегії та інших стратегічних документів у сфері забезпечення національної безпеки України слід зважати на основні світові тенденції, що в подальшому впливатимуть на розвиток ситуації у цій сфері. У роботі Г. Г. Почепцова наведено дев’ять чинників, що впливатимуть на формування геополітичної, геоекономічної, воєнно-політичної та воєнно-стратегічної ситуації у світі та регіоні у двадцять першому столітті: виникнення множини центрів сили; ядерна зброя і можливість виникнення ядерного тероризму; демографія (населення розвинутих країн старішає, його кількість зменшується, населення країн «третього світу» збільшується, стає молодшим); природне середовище: екологія стане визначальним фактором, постануть проблеми доступу до води, енергії, землі; глобалізація; інформаційна революція, яка збільшує нерівність між країнами, створює нові загрози та можливості інформаційних воєн; кризи ідентичності; революція у військовій справі; управління в умовах стресу.За здійснення стратегічного моніторингу та аналізу внутрішнього середовища мають бути дослідженні також три основних категорії об’єктів [13]: ресурси (вхідні дані), поточна стратегія (процес), якість роботи системи (вихідні дані). Останнє передбачає наявність системи критеріїв та показників, відповідної методики, за якою має здійснюватися оцінка ефективності функціонування СЗНБУ, можливість порівняння прогнозних сценаріїв, сформованих комплексною моделлю, з фактичним станом внутрішнього та зовнішнього середовища.