Виборчий процес як детермінанта сучасної політики
Які основні дефінції існують на сьогодні щодо виборів як базової процедури демократії та електорального процесу як такого? Наведемо кілька, на нашу думку, основних визначень.
C. Лисенков розглядає вибори як „процес, в результаті якого певна сукупність людей, часто організована в політичні об’єднання, шляхом голосування формує державний орган або заміщує вакантну виборну посаду” [6, с. 62]. А. Пойченко та В. Шахов підкреслюють, що „вибори – це один з найважливіших етапів демократичного політичного процесу, єдиний демократичний засіб формування органів державної влади та місцевого самоврядування” [7, с. 12 ]. С. Рябов інтерпретує вибори як „демократичний спосіб формування, періодичної чи позачергової зміни персонального складу органів державної влади або підтвердження повноважень на новий строк, процедура призначення посадових осіб через вільне волевиявлення дієздатних громадян шляхом голосування за кандидатів, висунутих відповідно до встановлених законом правил і процедур” [8, с. 222]. О. Тодика розглядає вибори приблизно в такому ж ключі: „Вибори – це спосіб формування органів державної влади і місцевого самоврядування у відповідності з процедурами, чітко визначеними законодавством, при яких відповідна група людей висуває із свого середовища одного або декілька осіб для виконання державних або громадських функцій” [9, с. 44].
На нашу думку, поняття „електоральний процес” потребує більш чіткого та комплексного визначення, яке б віддзеркалювало його змістову суть. Отже, виборчий процес – це послідовність подій, сукупність різних форм взаємодії та послідовних дій з висунення, рекламування та голосування за суб’єктів політичної влади, персональний та структурний склад яких формується вираженням волі тієї частини населення, яка за законодавством вважається достатньою для визнання результатів виборів легітимними.
Демократичні вибори в органи політичної влади в сучасному суспільстві є великим і важливим соціально-політичним заходом, основна мета якого полягає в легітимному відтворенні стосунків соціального представництва в системі державного керівництва та управління. В цьому заході бере участь велика кількість осіб, що виконують різні функції, тому електоральний процес складається з певного набору узгоджених за часом та місцем проведення політичних, правових і організаційних дій.
Про значення виборів для розвитку свобод громадян доволі влучно зауважив Д. Кирпатрік: „Демократичні вибори носять не просто символічний характер... Це конкурентні, періодичні, представницькі й остаточні вибори, у процесі яких громадяни, які мають велику свободу критикувати уряд, друкувати свою критику і пропонувати альтернативи, обирають осіб, що приймають основні рішення в уряді” [10, с. 16 ]За умов демократичних режимів виборчий процес є вельми важливою сукупністю форм взаємодії громадянського суспільства і держави – передачу владних повноважень представникам суспільства через процедуру виборів. В результаті цілеспрямованої політичної діяльності досягається соціально значущий підсумок: для суспільства – найбільш повна реалізація функції легітимації координаторів соціальних процесів, для держави – забезпечення правових норм організації та проведення виборчих кампаній, для кандидатів на виборні посади – здійснення в рівній боротьбі з політичними конкурентами свого права репрезентувати громадян в органах політичної влади.
Виборчі кампанії, незалежно від типу виборів, мають однакові базові етапи, межі яких визначаються типовими політичними подіями. Відправною точкою електоральної кампанії є оголошення про проведення виборів. Потім відбувається реєстрація кандидатів на виборні посади, після чого вони та їх виборчі структури (штаби) ведуть агітаційно-пропагандистську діяльність, часові межі якої обумовлені національним законодавством. Далі відбувається голосування електорату, яке й визначає персональний і структурний склад органів політичної влади. На завершення кампанії проводиться підрахунок голосів та попереднє й офіційне оголошення результатів виборів.
Отже, електоральна кампанія складається з трьох основних етапів: висування кандидатів на виборні посади, передвиборча боротьба, підбиття підсумків виборів.
За будь-яких умов та чи інша виборча кампанія складається з названих уніфікованих етапів, які відбуваються в часовому просторі, визначеному національним законодавством, що так чи інакше віддзеркалює певну політичну традицію того чи іншого народу.
Говорячи про незавершеність розробки методологічної та категоріально-апаратної бази дослідження виборів, слід вказати на те, що в науковій літературі й досі немає чіткого розмежування таких понять, як „виборчий процес” та „виборча кампанія”. Ці поняття сприймаються і трактуються переважною більшістю дослідників як тотожні. Проте, на нашу думку, за всієї тотожності цих понять їх асе ж необхідно розрізнювати. Справа в тому, що виборча кампанія має розглядатися як один із складових проміжків електорального процесу, як його скорочений варіант, а сам електоральний процес повинен інтерпретуватися як сукупність виборчих кампаній. До прикладу, електоральний процес в Україні має складатися з усіх електоральних кампаній, які відбулися в країні з від часу проголошення державної незалежності: президентські виборчі кампанії 1991, 1994, 1999, 2004 років, парламентські виборчі кампанії 1994, 1998, 2002 років. Тож виборчі кампанії є своєрідними ланками в єдиному ланцюгу – електоральному процесі. Такий підхід дозволяє більш чітко визначити масштаб виборчої кампанії у його співвідношенні з масштабом електорального процесу.