Імператив концепції національної безпеки у ХХІ столітті
Отже, на початку XXI століття проблема національної безпеки вже не може розв’язуватися в рамках окремої країни. Її вирішення залежить від засобів захисту соціальних процесів інших країн. Разом вони створюють надорганізм планетарного масштабу, стале функціонування якого є головною гарантією для сталого розвитку національних соціальних організмів. Між концепціями національної і планетарної безпеки існує залежність, що визначається співвідношенням частини й цілого. За великим рахунком, концепція планетарної безпеки покликана відіграти роль принципу зовнішнього доповнення для соціальних організмів окремих країн.
З усього викладеного випливає висновок, що для розробки концепції безпеки в ході подолання сучасної кризи треба запропонувати надійну теорію ноосоціогенезу, або краще – ноокосмогенезу. Її неможливо розробити без відновлення засобів дослідження проблем соціального життя. Це означає, що на практиці в галузі методології науки потрібно реалізувати такий алгоритм: спочатку підвести якісно іншу світоглядну основу під проблему безпеки, після цього сформулювати нове ідеологічне кредо, після чого визначити інструментарій її побудови.Починати потрібно з відновлення світоглядної основи. Нинішня природно-наукова картина світу, побудована на принципах класичної механіки, вже вичерпала свій евристичний потенціал. Для просування вперед необхідно обґрунтувати новий погляд на джерело і функціонування Всесвіту. У зв’язку з цим філософії треба уважніше придивитися до спроб сучасної науки довести єдність Всесвіту на основі гіпотези про квантово-хвильове її джерело.
Природно, що нова світоглядна основа прямо відсилає нас на пошук іншої ідеологічної настанови в розробці концепції безпеки. Тому, прагнучи філософськими засобами проникнути в глибини XXI століття, ми повинні забезпечити прорив до нового типу ідеологій. Для цього необхідно зробити, як мінімум, два принципові кроки.
По-перше, треба відмовитися від монізму в ідеології, оскільки матеріальний і духовний інгредієнти субстанціональної основи Всесвіту настільки інтегровані в органічну єдність, що пояснити будь-яку форму планетарного життя з позицій виключно матеріалізму або ідеалізму принципово неможливо.
По-друге, треба перейти від ідеології руйнування до ідеології творення. І тут важливий саме поворот у мисленні філософів і вчених, що визначають характер і організацію духовного виробництва в епоху інформаційної фази розвитку планетарного людства. Політики і державні службовці, як головні розробники і виконавці доктрин національної безпеки, певно, стежитимуть за ними, оскільки пояснення необхідних заходів у цій справі отримає струнку логіку та особливу естетичну привабливість у практичному житті народів, країн, континентів і усього світу.
З цієї точки зору ідеологію, перспективну для створення системи національної безпеки на основі багатокритеріальної оптимізації соціального життя, можна визначити як спеціально сконструйований елемент, що організує діяльність її розробників у процесі освоєння ними життєдіяльності країни крізь призму ідеї соціального організму.
Водночас необхідно істотно змінювати комплекс засобів філософського та наукового пошуку універсальнішим методологічним інструментом. Це потрібно для того, щоб, використовуючи різнорідну теоретичну спадщину, можна було цілеспрямовано й раціонально виконувати перетворення нагромадженої людством сукупності філософських ідей.
Застосування категорії “організм” до енергоінформаційної (польової) форми життя означає, що соціальним філософам, а, отже, й політологам та практичним політикам, не слід боятися включати до арсеналу методологічних засобів застосовувані в ході розробки концепції безпеки терміни, що утвердилися останнім часом в арсеналі природничих наук. Це стосується таких високопродуктивних когнітивних засобів перетворення соціальної дійсності, як, наприклад, синергетика, спонтанність, хаос, потенційні соціальні світи, віртуальність, самоорганізація, морфогенез, фенотип, інформаційний метаболізм, саморегулювання, ентропія, органоценоз, гомеостат, гомеорез, онтогенез, філогенез, відбір, мінливість, спадковість, наступність, поліваріантність розвитку, екологічна рівновага, кооперація, координація, свобода, вільна причинність, демократія, творчість, наукове і ділове співробітництво, гуманітарне утворення, культурний обмін, вільна торгівля, спільна діяльність тощо.
При цьому лексичні одиниці мови концепції виявляються таким специфічним субстратом системи безпеки, що вже задає клас можливих морфологічних структур, які можуть на цьому субстраті реалізуватися і, водночас, детермінує якість їх функціонування, оскільки тут йдеться про живі організми.