Імператив концепції національної безпеки у ХХІ столітті
Тому суть проблеми в тому, щоб цю ідею перетворити на філософську концепцію саморозгортання соціальної реальності як відносно самостійного геологічного процесу. Генетично соціальна дійсність випливає з розвитку біосфери, має унікальне буття в ноосфері і закономірно переходить в електромагнітосферу як елемент вже космічного середовища. Це засіб, завдяки якому перед нами розгортається явище ноокосмогенезу, що включає в себе три рівні: Переджиття, Життя і Наджиття.
Таким чином, сучасна криза суспільного розвитку впритул наближає нас до того, щоб належно оцінити думку В. Вернадського про те, що в різних областях та на різних рівнях ієрархічної організації Всесвіту, використовуючи різні типи матеріально-енергетичного потоку, існують надзвичайно різноманітні види живої речовини, засновані на різній польовій формі.
Це означає, що в умовах нашої планети існує специфічна форма розумної живої речовини з електромагнітним видовим полем. Ця гіпотеза хоча й дискусійна, однак не суперечить відомим функціональним визначенням життя, що формулювалися А. Колмогоровим та А. Ляпуновим.
Відомо, що специфічний зміст, укладений в ідеї “соціальний організм”, розгортається перед нами як соціальний світ. Але, можливо, найточніше висловився І. Кант, назвавши його ноогонічним світом, тобто світом, виробленим розумом людини. Останній уявляється як інтелігібельна матерія, тобто специфічна реальність, яку людина сприймає шляхом духовних почуттів. Цим пояснюється, на нашу думку, значне зростання загальнолюдських цінностей, що носять, здебільш, духовний характер. Серед них найважливішими є людське життя, свобода особистості, демократизація суспільних відносин, творчі засади, в тому числі й підприємницька ініціатива, тощо.
Означений специфічний зміст, постійно відтворюваний людиною в планетарному масштабі, вимагає особливих умов для ефективного функціонування та розвитку.
Саме для формалізації цих умов і потрібна концепція безпеки. І тут надзвичайно важливо правильно зрозуміти місце і роль форми для існування другої природи. Організмена форма вкрай необхідна для соціального життя, оскільки розумна жива речовина, розвинена до певного ступеня виробленості, вимагає її для самореалізації системних якостей. Наприклад, для того, щоб, з одного боку, зберігати і примножувати основні атрибутивні якості інтелігібельної матерії, а з іншого – досягати необхідної і достатньої потенції для реалізації своєї специфічної генеральної (стадійної) функції: породити космічну форму життя (Наджиття) на Землі. Породження Наджиття є не чим іншим, як переходом матеріального світу в духовний.Аналіз соціального організму як специфічної реальності слід починати зі встановлення його природи. Це в теорії пізнання є узвичаєним правилом. На превеликий жаль, у філософсько-соціологічній літературі немає сьогодні стабільної точки зору на природу соціального світу. Її пов’язують із засобами життєдіяльності людей, діяльністю людини, суспільними відносинами, суспільною та індивідуальною свідомістю, ноосферою, божественою субстанцією тощо. Але жодна з цих позицій не може нас влаштувати з тієї простої причини, що немає вказівки на специфіку субстанції основи, тобто ми не можемо її відрізнити від інших. Тут треба знайти вихід із когнітивного глухого кута. При цьому треба враховувати, що теоретичне обгрунтування квантово-хвильової природи соціального життя інтегрувало б її з біологічним життям (Переджиттям) і космічним життям (Наджиттям). Принципи національної програми, сформульовані на цій основі, гармонізували б соціальне життя з іншими формами руху універсуму, що значно підвищило б його життєстійкість.
Зрозуміло, що вихід на обґрунтування специфіки природи соціального явища треба шукати біля його джерел, тобто у сфері атрибутивних властивостей живого людського організму. І тут особливу увагу привертає опосередковуюча функція біологічного організму, оскільки він функціонує як орган опосередкування психофізичного і психологічного компонентів структури людини, а ширше – матеріального і духовного світів. При цьому з психології добре відомо, що психофізичний компонент пов’язаний з почуттями людини, а психологічний – із смислами. Перший базується на структурній інформації, а другий – на фенотипічній.
У зв’язку з цим видається дуже важливою і перспективною справою пояснення суті та функцій в соціальному тілі країни інформації, що в польовій формі життя відіграє системоутворюючу роль. Інформаційний метаболізм, зумовлений взаємодією соціального організму з довкіллям, складається з безлічі різноманітних потоків оперативної (соціальної, науково-технічної, видовищної, музичної і т. д.) інформації. У зв’язку з цим концепція національної безпеки встановлює певні правила їх формування і функціонування. Вживати тут термін “жорсткий контроль” недоречно. Для приведення до рівноваги інформаційного обміну всередині країни, а особливо – між країнами, необхідно в концепції безпеки відобразити не стільки зміст, скільки обсяг, спрямування та інтенсивність кругообігу інформаційного потоку.