Ідеологічна структуризація суспільних політичних інтересів

Серед політичних партій, які утворюють поле реального державницького політикуму України (тобто впливають на формування і реалізацію державної влади) не знайдемо жодної класичної (в точному значенні цього терміна) консервативної чи ліберальної партії. Так, зокрема, за словами Л. Дунаєвої, зараз можна говорити лише про формування „партії ліберальної орієнтації, здатної стати суб’єктом партійної системи” [15]. Звісно, це не означає, що в суспільстві немає політичних інтересів, які асоціюються з діяльністю політичних сил такого спрямування. Більше того, звертаючись до основних принципів і цінностей консервативної ідеології, можна зазначити, що вони відображаються не лише в діяльності багатьох вітчизняних політичних партій, але й мають широку соціальну базу. Наприклад, характерний для консерваторів наголос на таких цінностях, як сім’я і приватна власність, за даними останніх соціологічних опитувань, широко підтримується практично в усіх верствах.

Дещо складнішою, на нашу думку, є ситуація з ліберальною ідеологією. В цьому сенсі цілком виправданим видається пояснення специфіки розвитку ліберальної ідеології в Україні. Справа в тому, що вітчизняним лібералам майже завжди бракувало того, що можна окреслити поняттям „позитивної програми дій”. Справді, маючи на початку 1990-х років важелі впливу на державну владу, українські ліберали „так нічого з нею і не зробили, а коли під ліберальними гаслами діяли зовсім інші політичні сили, то вони майже нічого не зробили, аби дистанціюватися від них чи не допустити подібного „використання” власної ідеології” [16].

Проте, в будь-якому випадку, незалежно від того, наскільки впливовими є політичні сили (насамперед політичні партії), які представляють в Україні згадані ідеологічні програми, можемо впевнено стверджувати, що ідеологічний чинник в структуризації суспільних політичних інтересів відіграє у вітчизняній політичній системі дедалі вагомішу роль. Це пояснюється поступовим підвищенням рівня політичної культури (чи підвищенням рівня участі в політичному житті країни), коли політичні інтереси, по-перше, виходять за межі локальних та індивідуальних і піднімаються до загальнодержавного рівня, а, по-друге, ці інтереси набувають системного характеру (громадяни, як суб’єкти політики, починають чітко усвідомлювати, що реалізація тих чи інших конкретних політичних інтересів можлива лише в межах певної комплексної ідеологічної програми).

Інакше кажучи, виходячи з аналізу ідеологічної структуризації українського суспільства, можемо говорити про існування чітко окреслених груп політичних інтересів (зараз не беремо до уваги специфічні політичні інтереси, пов’язані з приходом тієї чи іншої партії до влади і які, по суті, виступають умовою практичного втілення загальних політичних інтересів), які співвідносяться принаймні з чотирма ціннісними комплексами, а також основними принципами, що визначають, відповідно, комуністичну, соціал-демократичну, консервативну та ліберальну ідеологічні програми.

Отже, проаналізувавши ідеологічну структуризацію політичних інтересів в сучасному українському суспільстві та її вплив на політичний процес, можемо зробити висновки:

1. Крім суто традиційних функцій (їх перелік може варіюватися залежно від прихильності дослідника до певної школи політичної теорії), політична ідеологія дозволяє реалізовувати процеси структуризації суспільних інтересів. Це проявляється в тому, що суспільні інтереси, по-перше, акумулюються навколо певних політичних ідеологій, а, по-друге, набувають системності за рахунок свого співвіднесення з комплексною гамою суспільно-політичних цілей, представлених в конкретній ідеологічній програмі.2. Важливість дослідження специфіки ідеологічної структуризації політичних інтересів пояснюється тим, що доволі часто просто неможливо вивчити весь спектр суспільних політичних інтересів (будь-які соціологічні моніторинги чи опитування завжди даватимуть дуже приблизні дані, які, до того ж, є хронологічно обмеженими). Тоді одним з найефективніших шляхів виявлення структури та змісту цих політичних інтересів є звернення до ідеологій, коли ті сегменти суспільства, що підтримують чи консолідуються з певною політичною ідеологією, розглядаються як носії певних політичних інтересів. Що, в свою чергу, дозволяє зробити висновок про домінування тих чи інших політичних інтересів у суспільстві (більше того, маючи соціологічні дані щодо прихильників різних ідеологічних програм, можемо робити висновок про характер розподілу політичних інтересів відповідно до різних регіонів країни, а також відповідно до вікового, майнового, соціального, професійного статусу громадян).

3. Аналіз стану ідеологій, представлених в політичному житті сучасної України, дозволяє висунути тезу, що головна різниця між ними полягає не стільки в цілях, які ними ставляться, скільки в тому: а) як зазначені цілі тлумачаться (в цьому плані надзвичайно цікаве порівняння поняття свободи в соціал-демократичній та ліберальній інтерпретації робить О. Чувардинський [17]); б) які методи пропонується застосувати для досягнення цих цілей. А це, в свою чергу, свідчить про специфіку співвідношення загальних та групових (індивідуальних) політичних інтересів. Тобто, якщо на загальносуспільному рівні засвідчуємо цілісність політичних інтересів, то на рівні безпосередньої реалізації політики та участі в політичному житті ці інтереси виявляються неузгодженими, а часто й такими, що повністю заперечують одні одних.