Електронна Україна
Комунікаційна революція створила можливість електронного контролю за життям, напрямками думок, планами і настроями як окремих громадян, так і будь-яких громадських організацій. Централізована обробка й узагальнення інформації дають владі могутній засіб запобігання небажаних дій, непрямому управлінню поведінкою людей. Широкі, майже необмежені можливості сучасних комп’ютерних технологій щодо обміну, об’єднання і класифікації інформації дають змогу, не докладаючи великих зусиль, створити “інформаційний портрет” індивіда, що дозволяє державним і приватним інститутам використовувати отриману інформацію у власних інтересах. Ця обставина (в вона відома людині!) впливає на її самосвідомість, викликаючи відчуття перебування під пильною увагою певних структур. Дослідники відзначають, що вплив інформаційних потоків на світосприймання людини, її самоідентифікацію робить контроль над нею могутньою і небезпечною зброєю. Крайній щабель такого контролю – монополізація інформаційних каналів – дає монополістові необмежену владу над суспільством.
Крім цього, населення поки ще не готове жити в “Електронній Україні”. Є дані, що на сьогодні лише менше двох відсотків нашого населення стали користувачами Інтернету. Більше того – переважна більшість ставиться до цього слова негативно [5]. Варто враховувати й низьку купівельну спроможність українських громадян. Вона не дозволяє йому розкіш витрачати гроші на інформаційні технології.
У науковій літературі нерідко висловлюється думка, що Інтернет, як інструмент докорінної модернізації громадських і державних структур, забезпечить можливість “новим демократіям” зробити прорив у процесі модернізації суспільства. Порівняння в економічному аспекті країн першого і третього світу, що розвивають Інтернет, показує, що хоча диспропорція між ними зберігається, але тут вона менш різка, ніж в інших сферах. Також варто враховувати, що якщо експорт дешевої кваліфікованої робочої сили з використанням каналів Інтернету не буде обмежений державою, то можна чекати перерозподілу прибутку на користь країн третього світу, що мають більш-менш удосконалену інформінфраструктуру. Наприклад, в Індії експортний оборот програмних продуктів до 2010 року можна буде порівняти з експортом російської нафти. Кількість користувачів в Індії нині складає 4 – 6 мільйонів чоловік, а до 2005 року, за прогнозами, їх буде близько 23 мільйонів [6].Як вважає багато дослідників, політичним і економічним наслідком включення Інтернету в діючу модель демократії стане її перетворення на “демократію участі”. Однак було б помилкою думати, що Інтернет – це гарантія від тоталітаризму. Навпаки, система, що використовує Інтернет, може одержати широкі можливості для тоталітаризації. У цьому зв’язку можна згадати Сінгапур, де вперше у світі було реалізовано проект „електронного уряду”, і який, тим часом, вважається тоталітарною країною з “демократичним інтерфейсом”. А в Китаї оголошено про нові повноваження держави щодо контролю над інтернет-ЗМІ та дискусійними дошками. Згідно з новими правилами, ніхто не має права поширювати інформацію, спрямовану “проти конституції”.
В українському Інтернеті, як відомо, структура мережних систем ще зовсім не відповідає структурі суспільства. Особливості її такі: а) мінімальна присутність у Мережі держави; б) високий ступінь маргіналізації Мережі; в) більшість аудиторії – молодь; г) сприйняття Інтернету як царини дій без правил регулювання й дотримання етики; д) панування “рухливого суспільного договору” як основи відносин [7].
Очевидно, можна спрогнозувати, що поступово роль держави в Мережі ставатиме вагомішою. Можливо, будуть реалізовуватися не тільки проекти створення “демократії участі”, але й проекти по встановленню тотального контролю над громадянами.
Наші висновки можна сформулювати в такий спосіб. Поява нових інфокомунікаційних технологій дала підстави деяким дослідникам говорити про нову інформаційну (чи телекомунікаційну) революцію. Її сутністю стала заміна однобічного зв’язку між відправником інформації та її адресатом багатофункціональним і діалоговим зв’язком з новими високими можливостями інформаційного обміну. Нова технологія дозволяє здійснювати моніторинг громадської думки, проводити референдуми з підбиттям підсумків ще до їх завершення.
Зважаючи на те, що прийняті владою рішення на різних рівнях безпосередньо торкаються життєво важливих інтересів суспільства і покликані забезпечувати стійкий його розвиток, суспільство вкрай зацікавлене в докладному, кваліфікованому і зрозумілому для всіх висвітленні основних питань, позв’язаних з підготовкою і прийняттям рішень. Актуальність цієї проблеми загострилася нині тому, що людство дійшло висновку, що світ, у якому воно живе, складний і неоднозначний. А некомпетентність чи безвідповідальність влади занадто часто обумовлює прийняття рішень із непередбачуваними наслідками, після чого порушується стійкість розвитку, виникають конфліктні ситуації.
Вихід з такої ситуації вбачається у забезпеченні прав громадян на вільний доступ до інформації, в її структуруванні. За дотримання цих умов та при використанні сучасних інформаційних технологій (локальні і глобальні комп’ютерні мережі, системи віртуальної реальності тощо) кожен громадянин одержує можливість переконатися в правильності пропонованих заходів чи не погодитися з ними і вільно висловити щодо цього свою думку.