Електронна Україна

З огляду на важливість інтеграції України в Європейський Союз, питання утворення свого електронного простору набуває особливої актуальності. Так, створення „електронного уряду” дозволить державі значно ефективніше взаємодіяти з громадянами. У науковій літературі під „електронним урядом” розуміється перенесення діяльності уряду в Інтернет, тобто організація керування державою і взаємодії з громадянами через Інтернет та інші інформаційні мережі.

Що дасть „електронний уряд” Україні? За оцінками ряду фахівців, він дозволить ефективніше вести боротьбу з корупцією, створить умови для нормального розвитку бізнесу, поліпшення інвестиційного клімату, а відтак і передумови для динамічнішого зростання всієї економіки.

Український уряд уже зробив перші кроки на цьому шляху. Зокрема, прийнято Національну програму інформатизації, видано Указ Президента “Про заходи для розвитку національної складової глобальної інформаційної мережі Інтернет і забезпечення широкого доступу до цієї мережі в Україні”, розроблено проект “Електронний уряд України”, видано Постанову Кабінету Міністрів “Про порядок обнародування в мережі Інтернет інформації про діяльність органів виконавчої влади”. Прийнято також постанову про розробку єдиного Web-порталу Кабінету Міністрів, на якому розміщуватиметься інформація про діяльність органів виконавчої влади. Стратегічно Web-портал визначається не як єдина база даних, а як єдина пошукова система державних органів. Знаючи одну Інтернет-адресу, один телефонний номер, громадянин зможе знайти будь-яку інформацію, що його цікавить.

Фахівці відзначають, що вимагає перегляду парадигма державного управління. У широкому розумінні існує ціла “ієрархія урядів” – центральні, регіональні, галузеві. І вони повинні забезпечити функціональну та інформаційну взаємодію з усіма громадянами.

Традиційно виділяють три рівні електронного управління:

• електронне інформування громадян державними органами: влада стає більш відкритою для громадян. В електронному просторі з’являються документи, які вона ухвалює, розяснюються прийняті рішення;

• електронна взаємодія громадян і державних органів. Її забезпечують механізми спілкування громадян і представників влади у віртуальному просторі в реальному масштабі часу: обговорення пропонованих і прийнятих рішень, з’ясування тих чи інших питань. Наприклад, на сайтах деяких державних органів України вже діють Інтернет-приймальні. Звернувшись до такої приймальні з електронним листом, громадянин має можливість одержати відповіді на свої запитання;

• електронне обслуговування громадян державними органами. Воно може здійснюватися установами, спеціально уповноваженими на це державним органом, у тому числі й на комерційній основі. Наприклад, громадянин може за електронними запитами одержувати ті чи інші документи, що стосуються діяльності державного органу, подавати електронні податкові декларації, вдаватися до електронної реєстрації тих чи інших правових актів(договорів, доручень, прав володіння власністю).

Не можна не відзначити і великий економічний ефект від створення „електронного уряду”. Досвід розвинутих країн показує, що електронна взаємодія громадян з органами влади може коштувати удвічі дешевше, ніж те, що здійснюється за допомогою реального офісу.

Як свідчить нинішня практика, ідею „електронного уряду” в Україні просувають, в основному, ентузіасти. Також варто мати на увазі, що ця ідея стане плідною тільки при дотриманні певних умов, зокрема – підвищення комп’ютерної грамотності населення, забезпечення комп’ютерами шкіл, у яких повинні читатися інформаційні дисципліни, тощо. Якщо це станеться, то можна розраховувати, що вже через п’ять – десять років найактивніша частина населення України – молодь органічно впишеться в електронне суспільство.

У рамках створення інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної влади розроблено концепції, здійснюються окремі робочі проекти, впроваджуються Закон України “Про Національну систему конфіденційного зв’язку”, урядова Постанова “Про порядок формування і виконання галузевої програми (проекту) інформатизації”, документи з питань криптографічного захисту інформації. На цей час в інформаційній сфері України застосовується близько 80 нормативно-правових актів.У Мережі з’являється все більше сайтів державних органів, партійних структур, численних міжнародних неурядових організацій, що містять багату інформацію, яка істотно підвищує політичну поінформованість громадян. Доступними для широкої громадськості, а не лише для „обраних”, стають урядові документи. Інтернет стимулює появу нових, ефективніших механізмів політичної мобілізації громадян. Без перебільшення його можна вважати засобом досить оперативної організації і координації дій політичних однодумців, що є прихильниками нетрадиційних соціальних рухів.