PR-маніпуляційний вплив. Комунікативна теорія і практика

• підміну значень;

• експлуатацію думок, поглядів авторитетних осіб;

• підбір фраз, які вимагають тотожності у поведінці і створюють враження, ніби так роблять усі;

• створення ілюзії незалежного вибору;

• замовчування;

• напівправду;

• карикатуризацію;

• відверту неправду;

• натяк;

• підміну раціонально-логічних підходів та суджень емоційними висловлюваннями для створення негативних стереотипів [16].

Перераховані прийоми можна доповнити такими:

• посилання на минулі успішні, з точки зору автора політичного дискурсу, події та виправдання дій, які пропонуються у дискурсі. Наприклад, міністр закордонних справ Великої Британії Дж. Стро під час дебатів щодо ймовірності воєнних дій в Іраку зазначив, що подібні побоювання були й перед тим, як союзники увійшли до Кабула. Тепер Кабул – набагато краще місце (ВВС World від 16 лютого 2003 року, о 14 годині 55 хвилин за київським часом);

• прийом залякування, коли малюються негативні наслідки несприйняття заходів, які демонстративно протиставляються автором політичного дискурсу такому негативному розвитку подій. Наприклад, у вже згадуваних дебатах на ВВС World Дж. Стро вказав, що взаємовідносини між політиками і населенням будуть зіпсовані, якщо не продемонструвати лідерства (16 лютого 2003 року, о 14 годині 57 хвилин за київським часом). Дуже близькою до залякування є стратегія атаки: в ній використовується негативний опис дій політичного суперника. Вона відрізняється від залякування тим, що спрямована не на майбутнє, а на нинішній стан речей;

• прийом метакомунікації прямо називає та зазвичай позитивно характеризує дії союзного авторові дискурсу політичного діяча. Це ніби “розкриває карти” політичного діяча, “всі” його наміри і сприяє створенню іміджу щирого, відкритого політика. В новинах презентація прем’єр-міністром Великої Британії Тоні Блером доказів, представлених біженцями з Іраку, була описана як боротьба за громадську думку (ВВС World від 18 лютого 2003 року, о 14 годині 10 хвилин за київським часом).

Таким чином, на основі комунікативних інтенцій, схем, стратегій, прийомів і залежно від конкретних осіб та цілей, складаються конкретні PR-маніпуляційні сценарії політичних дискурсів, які мають свої закономірності. Все активніше використання певних комунікативних загальних інтенцій, схем мислення, стратегій, тактик та прийомів політичного дискурсу як у традиційних, так і у нових мас-медіа є характерною тенценцією глобальної професіоналізації політичного дискурсу інформаційної доби.

Література:

1. Зернецкий П. В. Речевое общение на английском языке. – К.: Лыбидь, 1992. – С. 17 – 18.2. Див.: Зернецька О. В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини. – К.: Освіта, 1999. - С. 145 – 196.

3. Graber D. A. Proceccing the News: How People Tame the Information Tide. – New-York, London: Longman. 1984. – P. 147.