Феномени соціальних перетворень

VII

Чи змінилися ми в цьому швидкоплинному світі? Об’єктивну відповідь на це запитання нам самим, на жаль, не дати. Та й хто зможе адекватно це виміряти й оцінити? У нових поколінь будуть свої проблеми та завдання... А нам належить жити далі і розвиватися разом з усім світом, і це, мабуть, головне наше надбання на межі віків і тисячоліть, коли нам випало жити, працювати, відчувати і виражати свої з певною мірою об’єктивності почуття.

Лише не так давно прийшло усвідомлення різниці між глобалізацією як тенденцією, котра визначається могутністю цивілізації, її спроможністю ефективно проеціювати себе у планетарному масштабі, і глобалізмом як визначальним цивілізаційним стандартом, світоглядом, що має свої темні сторони і породжує свою антитезу – антитоталітарний порив, що захищає право на альтернативне прочитання майбутнього, - ідеологію та рух антиглобалізму. Інтегруючи тенденції індивідуалізації і комунітарізації, рафіновані інтелектуальні дискусії та спонтанний ідеологічний кіч, він перетворює феноменологію протесту проти гримас глобального капіталізму в неоднорідну субстанцію з різними наслідками, окреслюючи в такий спосіб край потенційного джерела влади.

Незважаючи на карикатурно змальований у ЗМІ образ, антиглобалізм швидко заповнює певний вакуум, який дістався йому у спадок від антитоталітарних поривів минулого – антифашизму, антиімперіалізму, антикомунізму. При цьому сам феномен, здається, зростає на дріжджах багатоликого лівого руху [10]. Однак не все так просто й однозначно.

Людина інтерпретується як істота, що спонукається одночасно інстинктом, почуттями і розумом. Зло сприймається як щось притаманне природі людини, а не певним соціальним порядком. Суспільство стоїть вище окремого індивіда, і права людини випливають з її обов’язків.

Соціальна організація складна, багатогранна, ієрархічна, її спрощення не допустиме. Краще підтримувати існуючі інститути та спосіб правління, які втілюють мудрість попередніх поколінь, ніж неапробовані новації. Намагання ліквідувати існуюче зло зазвичай приводять до ще більшого безладдя [11].

Зміни, що відбуваються, можна, звичайно, пояснити посиленою прагматизацією буття сучасної людини. Справді, нерідко доводиться стикатися з такою точкою зору: довгий час у світі домінували цінності, а нині переважають інтереси, тобто відбувається спрощення цивілізації. На перший погляд, справи йдуть саме таким чином. Однак чи можна всю феноменологію змін обійняти подібною раціоналізацією? Мабуть, ні, це було б поверховим прочитанням ситуації: крім явного спрощення та навіть примітивізації деяких сторін життя ми маємо справу з інтенсивним процесом соціальної творчості, із зміною соціокультурних очікувань, з різними проявами енергійного та специфічного світосприйняття, з оригінальним переосмисленням системи взаємовідносин у межах тріади людина – світ – Бог.

Література:

1. Губернський Л., Андрущенко В., Михальченко М. Культура. Ідеологія. Особливість: Методологічно-світоглядний аналіз. – К., 2002.

2. Римаренко Ю. І., Шкляр Л. Є., Римаренко С. Ю. Етнодержавознавство. Теоретико-методологічні засади. - К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2001. – 264 с.

3. Полянська В. Впорядкування політичної комунікації та процес реалізації символічної політики // Соціально-психологічний вимір демократичних перетворень в Україні. / За ред. Максименка С. Д., Циби В. Т., Шайгородського Ю. Ж. та ін. – К.: Український центр політичного менеджменту, 2003. – 512 с.

4. Статистичний щорічник України. - Київ, 2001.

5. Статистичний щорічник України. - Київ, 2002.

6. Статистичний щорічник України. - Київ, 2003.

7. Статистичний щорічник України. - Київ, 2004.