Феномени соціальних перетворень

Експерти відзначають, що чоловіки все більше клопочуться про свою зовнішність. Вони не тільки ретельніше стежать за модою, краще й дорожче вдягаються, але й купують більше косметичної продукції, у зв’язку з чим з’явились цілі лінії чоловічих шампунів, лосьйонів і кремів. У Києві та інших великих містах навіть відкрилися спеціалізовані чоловічі салони краси.

З іншого боку, за оцінками маркетологів, жінки зрівнялися з чоловіками за придбанням електронної техніки Hi-Fi і наздоганяють їх за покупками автомобілів-позадорожників. Зміни в харчуванні, способі життя призвели до того, що за останні десятиліття середній українець став вищим, його взуття – ширшим. Однак маємо і негатив – ожиріння, на яке страждає сьогодні вже кожний четвертий наш співвітчизник.

ІІ

Екс-президент США Б. Клінтон із спортзалу школи рідного Арканзасу повідомив нації, що в його країні школярів з надлишковою вагою близько 30 % і що вони – „перше покоління американців, які через переїдання та недостатню фізичну активність житимуть менше, ніж їхні батьки”. Б. Клінтон має намір за десять років змінити таку тенденцію. Ця заява миттєво викликала купу коментарів. Адже Б. Клінтон і сам багато років боровся із зайвою вагою. Люди, що не вірять в успіх нового починання, впевнені, що свій виступ екс-президент відзначив ленчем у сусідньому McDonald’s. Ті ж, хто вірить, підкреслюють, що Б. Клінтон знає, про що говорить: у юності він важив під 100 кілограмів.

Вдатися до пропаганди здорового способу життя екс-президента змусили проблеми з серцем: після аортокоронарного шунтування він дуже схуд. „Лікарі пояснили, - зізнався Клінтон телеканалові Ей-Бі-Сі, - що проблема в тому, що я роками харчувався неправильно”. „Неправильно” – це м’яко сказано. Його пристрасть до пишних піц, соковитих гамбургерів, попкорну (одне слово, до всього, що в Америці зветься junk food) можна порівняти хіба що з його захопленням джоггінгом. В нього Б. Клінтон (звичайно, у супроводі охоронців у краватках) примудряється грати скрізь – на Тверській у Москві, на авіаносці у відкритому морі та навіть, як подейкують, по дорозі до того ж McDonald’s.

Зараз екс-президент прозрів. Може, Америка і не схудне, але кар’єра Б. Клінтона як борця за політкоректність у харчуванні забезпечена.

В гонитві за матеріальними цінностями українці, звичайно, чимало втрачають. Наприклад, ми вже не читаємо більше за всіх у світі. За даними дослідницької компанії „NOP World”, ми сьогодні за цим показником опинились на сьомому місці у світі (7,1 години на тиждень). Лідери рейтингу – індійці – витрачають на читання 10,7 години на тиждень. Високі показники мають також Китай, Таїланд, Філіппіни, Єгипет, Чехія. Втіхою для нас може бути хіба те, що американці опинились аж на 23 місці (5,7 години).

ІІІ

Світ навколо нас став жорсткішим (якщо не жорстокішим). Відчуття божевілля світу, агресивності середовища і не завжди радісних змін не полишає багатьох українців. І ця думка зовсім не видається безпідставною.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, число психічних захворювань у розвинених країнах, порівняно з 1960-ми роками, зросло у 10 – 15 разів і складає 5 – 10 % проти 0,4 – 0,8 %. Достеменно встановлено, що на депресію страждає майже 3 % населення Землі, тобто близько 100 мільйонів чоловік. Процент хворих на шизофренію сягає 1,4 %.

„Цивілізоване благополуччя”, якого ми прагнемо, збільшує, а не зменшує ці цифри. У світовому рейтингу суїцидів (а це, до певної міри, теж діагноз психічного здоров’я країни) ми успішно просуваємось до його верхніх рядків. На 100 000 населення Латвія лідирує з цифрою 42,5. В Україні цей показник сягає 36,8, а у США – 13.

Отже, є над чим помізкувати, враховуючи те, що можна говорити про національну схильність до психічних зривів, депресій, суїциду. В тих же США 90 % суїциідальної поведінки припадає на людей з білим кольором шкіри.

Ще одна характерна риса сьогодення – конфлікт поколінь. Він розгортається завше там, де руйнуються традиційні для певного суспільства соціальні інститути – сімейні, станові, бюрократичні, коли покоління опиняються ніби на історичному перехресті.В Російській імперії після реформ 1860-х років, які відкрили доступ до освіти представникам усіх станів, з’явилась велика кількість освіченої молоді, котра не могла знайти собі застосування. Надлишок інтелігенції обумовив те, що віковий конфлікт трансформувався в конфлікт соціально-політичний, а слово „студент” стало синонімом слова „революціонер”. Приблизно те ж саме відбулося й у Німеччині наприкінці ХІХ століття. Зародився опозиційний молодіжний рух із своєю ідеологією. Відтоді бунт проти влади батьків, вчителів, чиновників – проти всіх старших за віком – дістав назву „порятунок внутрішньої свободи”, молодь стала не віковою групою, а політичною силою із своєю молодіжною культурою.